«В результаті виникає замкнена екосистема. До 60–70% бюджету окремих програм витрачається на оплату праці «міжнародних експертів». Гонорари таких фахівців можуть становити від 500 до 1500 євро за один робочий день. Проблема полягає не стільки в самому факті залучення іноземних експертів, скільки в тому, наскільки їхні рекомендації враховують специфіку української правової системи, кримінального процесуального законодавства та особливості функціонування національних інституцій.
Решта коштів розподіляється у вигляді субгрантів серед обмеженого, майже закритого кола українських неурядових організацій та аналітичних центрів. Замість того, щоб фінансувати збільшення заробітних плат технічного персоналу судів чи закупівлю криміналістичних лабораторій для фіксації злочинів, гроші йдуть на нескінченний моніторинг, написання альтернативних стратегій розвитку, проведення круглих столів та випуск яскравих буклетів.
У такий спосіб формується стійкий прошарок професійних «реформаторів», чий особистий фінансовий добробут напряму залежить від того, щоб реформа ніколи не закінчувалася. Якщо прокуратура чи судова система нарешті стануть стабільними, передбачуваними та повністю реформованими — донори припинять виділяти гроші, проекти закриються, а грантоотримувачі втратять свої надприбутки».
https://sud.ua/uk/news/ukraine/364301-milliony-evro-i-grantovaya-chernaya-dyra-kuda-idut-sredstva-predusmotrennye-na-reformu-yustitsii