Назад
Один з детективів НАБУ пише у своєму ФБ, що кейс Мудрої/Микитася/Столара порушив важливе питання про застави.
Зокрема, детектив написав: «як свідчить практика, у деяких випадках застава перестала бути запобіжником і сама стала елементом кримінальної економіки».
На прикладі справи «Мідас» детектив зазначає:
«Десятки і сотні мільйонів гривень вносяться як застави за топпосадовців із рахунків компаній, які формально не мають до цих людей жодного відношення. Це нікому не відомі фірми із сумнівною господарською діяльністю. Їхні засновники та директори часто не можуть пояснити ані чим насправді займаються їхні компанії, ані чому вони раптом вирішили внести мільйони гривень застави за підозрюваних. Не можуть, бо за ширмою таких підставних осіб стоять інші люди - реальні бенефіціари цих компаній. Люди, які не хочуть, щоб про їхню участь стало відомо».
«Джерелом коштів є готівка, акумульована в результаті протиправної діяльності. Для потреб підозрюваного її фактично обмінюють на безготівкові кошти, які вже знаходяться на рахунках компаній. Після цього саме компанія формально виступає заставодавцем і перераховує гроші на відповідний рахунок», - пише детектив.
У справі «МІДАС» розцінки за таку послугу були різними: «Ми отримували інформацію про 10%, 15% і навіть 30% від суми застави. Тобто це вже не просто спосіб допомогти конкретному підозрюваному. Це ще і доволі прибутковий бізнес».
Детектив обурюється, що мав би спрацювати фінансовий моніторинг, одним із ключових завдань якого є протидія легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом.
«Але на практиці воно працює інакше - гроші перераховуються, застави вносяться, а підозрювані виходять на волю.
І тоді фактично застава стає платою за мовчання.
Видатки кримінального середовища на збереження самого себе.
Сьогодні вони внесли заставу і звільнили людину, яка, за версією слідства, отримувала мільйони доларів хабарів.
Завтра - допоможуть їй порушити покладені судом обов’язки, виїхати з країни та жити своє краще життя десь за кордоном.
А застава виходить стає кешбеком для держави».
Після цього детектив НАБУ робить висновок, що правила визначення застави та процедура її внесення потребують негайних законодавчих змін.
На його думку, законопроєкт №15388 від 8 липня 2026 року «може стати хорошою основою для таких змін».
«Держава повинна перевіряти компанію, яка раптом вирішила внести за підозрюваного десятки мільйонів гривень.
Хто її реальний власник? Звідки у неї ці гроші? Які відносини пов’язують заставодавця з підозрюваним? І головне - чи мають ці кошти законне походження?
На ці запитання потрібно відповідати до того, як гроші виконають свою функцію і двері СІЗО відчиняться.
Застава має залишатися дієвим запобіжним заходом, а не кешбеком від вкрадених активів».
Цілком погоджуємося, ці всі питання мають бути швидко врегульовані. Але є ще три важливих питання:
- Чому про це мова зайшла лише зараз? Десять років існує ця схема.
- Правила визначення захмарних сум застав та подальша логіка їх зменшення.
- Завершення ганебної практики опублікування документів та інформації, що не мають відношення до кримінального провадження щодо особи (особливо перед визначенням виду запобіжного заходу) та притягнення до відповідальності тих, хто це правило порушить.
