Через схеми АОЗ та Міноборони до фронту не дійшло озброєння на 45 мільярдів гривень. Замість масових затримань планується лише звільнення Жумаділова

Ефективне управління Федорова вже дає свої плоди — із системи намагаються тихо прибрати керівника АОЗ Арсена Жумаділова. Але виникає головне питання: чому саме зараз? Лише після того, як стало відомо про 45 млрд грн, сплачених за зброю, яка так і не доїхала до фронту, вирішили пожертвувати одним керівником. Чи це спроба швидко закрити скандал і перевести увагу суспільства?

45 млрд гривень — це не управлінська помилка і не привід для «кадрових рішень». Це десятки мільярдів гривень, які могли врятувати життя українських військових. То де не лише звільнення, а й підозри, арешти та вироки для Жумаділова, усього керівництва АОЗ і постачальників, які отримали бюджетні кошти, але не поставили озброєння? Якщо після такого провалу найгіршим покаранням стане звільнення з можливою премією, то це лише черговий приклад, провалу епохи Федорова.

Саме за шість місяців «ефективного» управління Федорова Міністерство оборони перерахувало мільярди гривень обраним підрядникам, серед яких ТОВ «ВИРІЙ.ІНДАСТРІ», ТОВ «УКРБРОНЕТЕХНІКА», ТОВ «МІК» Мітрохіна та Ajax Systems. На тлі зривів контрактів, постачання неякісного озброєння та 45 млрд грн, сплачених за зброю, яка так і не дійшла до фронту, жоден із цих підрядників не поніс кримінальної відповідальності. Жумаділова ж тепер просто прибирають з посади, хоча питання мають виникати не лише до нього, а й до колишнього Міноборони та підрядників, які отримали бюджетні мільярди.

Масштаби історії з «ВИРІЙ ІНДАСТРІ» вимірюються вже не окремими контрактами, а десятками мільярдів гривень. Одним із найгучніших прикладів стала закупівля FPV-дронів на 2,057 млрд грн через ДП «АОЗ», яку розділили на 11 лотів. У результаті компанія перемогла у 8 із них, але після цього відмовилася підписувати контракти, пояснивши це надмірним навантаженням і неспроможністю виконати державне замовлення.

Попри це, «ВИРІЙ ІНДАСТРІ» й надалі залишається одним із головних отримувачів державних коштів у сегменті FPV-дронів на оптоволоконному зв’язку. За останні два роки компанія отримала 27,4 млрд грн бюджетних коштів, тоді як обсяг підтверджених поставок становить лише 9,5 млрд грн. Майже 18 млрд грн не знаходять відображення у фактично поставленій продукції чи виконаних зобов’язаннях, що ставить закономірне питання: де ці кошти і хто нестиме за це відповідальність?

Поруч зі зривом контрактів — постачання озброєння, яке військові відмовлялися приймати. За контрактом АОЗ на 637 млн грн ТОВ «Українська бронетехніка» мало поставити 6 тисяч гранатометів РПГ-75М. Попри застереження Командування сил логістики ЗСУ компанія отримала 318,5 млн грн авансу, а після поставки першої партії з 3024 гранатометів виявилося, що під новим маркуванням знаходилися комплектуючі 1986–1988 років виготовлення.

Ще один приклад — 120-мм мінометні міни. Перевірки виявили боєприпаси без належного маркування, з невідповідною вагою та пошкодженими пороховими зарядами. Закупівлі при цьому здійснювалися через іноземних посередників, зокрема румунську Carfil S.A., після чого Міністерство оборони купувало ці боєприпаси за завищеними цінами.

Левова частка бюджетних коштів стабільно йшла Олегу Мітрохіну та пулу його компаній. Лише ТОВ «МІК» отримало державних контрактів на понад 6 млрд грн, із яких понад 1 млрд грн — лише у 2025 році, тоді як ТОВ «ЮГСТАЛЬ» уклало договорів ще на понад 1,5 млрд грн. Навіть контракт на 9,45 млн грн на закупівлю 300 тисяч китайських хімічних грілок завершився скандалом: продукція нагрівалася до 65°C замість передбачених технічними вимогами 50°C, однак договір залишився чинним.

За цими контрактами стоять не лише мільярдні суми. Саме компанії Мітрохіна фігурують у схемах із фіктивною конкуренцією на тендерах, завищенням цін та виведенням понад 70 млн доларів через болгарські компанії «VIKTOR INVEST» і «PRESS EFFECT». До цього додаються 317 млн грн, витрачених на неякісне обмундирування від ТОВ «МІК», 1,98 млрд грн, розтрачених через фіктивні контракти, та ще 1,4 млрд грн, сплачених за мінометні боєприпаси, які так і не були поставлені.

Поки одні компанії отримували мільярдні оборонні підряди, інші фактично монополізували цілий напрямок виробництва дронів. Саме такою стала група Ajax Systems, яка через НВП «Аякс», ТОВ «Стрим Техно», SkyFall Industries та державні підприємства «Укрспецекспорт» і «Укроборонсервіс» вибудувала замкнутий ланцюг виробництва, постачання та реалізації БПЛА. За державного фінансування понад 40 млрд грн SkyFall Industries вийшла на виробництво до 50–100 тисяч дронів «Vampire» на рік, тоді як закупівлі проводилися без конкуренції, а вартість контрактів залишалася закритою.

Найцікавіше починається після заяв про «вихід» Ajax Systems із російського ринку. Лише з вересня 2025 по березень 2026 року через дубайські Ajax Systems Trading FZE та Ajax Systems Trading DMCC до Казахстану було поставлено майже 60 тисяч одиниць продукції, яку отримали ТОВ «Торговий Дім Intant» і ТОВ «Сафети Експерт». Уже станом на липень 2026 року охоронні системи Ajax Systems безперешкодно продавалися на російських сайтах, а отже змінилася не присутність на ринку, а лише маршрут постачання.

На тлі відставки Федорова мережею масово розганяють тезу, що він нібито сам збирався звільнити Жумаділова з посади керівника АОЗ. Схоже, нову легенду вигадали вже після відставки, щоб хоч якось відбілити Федорова на тлі «картонного майдану». Але проблема в тому, що саме Федоров і Жумаділов працювали в одній зв’язці, поки навколо оборонних закупівель вибухали скандали. До ТОВ «УКРБРОНЕТЕХНІКА» приходило СБУ з обшуками, до ТОВ «ВИРІЙ.ІНДАСТРІ» — ДБР, але жодних гучних наслідків суспільство так і не побачило.

Якщо Федоров дійсно хотів звільнити Жумаділова, то що заважало зробити це за шість місяців? Чому весь цей час Жумаділов залишався на посаді, розподіляв мільярдні оборонні контракти та керував АОЗ? Після відставки дуже зручно розповідати, що «звільнення вже готувалося». Але більше це схоже не на боротьбу з проблемою, а на спробу врятувати репутацію Федорова, коли посада вже втрачена.