Губернатор Федоров пиляє бюджет на безпеці дітей, а група олігархів захопила ТРЦ “Республіка”. Дайджест свавілля Шевченківського районного суду міста Києва

Іван Федоров, попри зв’язки з рф, відверту підтримку росіян на демонстраціях у 2014 році та «здачу» під контроль рф нині окупованого Мелітополя, після полону дивовижно швидко отримав крісло очільника Запорізької ОВА. Та поки під щоденними обстрілами Запоріжжя сотні мільйонів гривень на укриттях стікають у кишені «потрібних» компаній, у столиці розгортається не менш зухвалий дерибан — багатомільярдне захоплення ТРЦ «Республіка» людьми з орбіти Астіона, Фірташа та Хомутинніка. Детально про кожну справу далі.

Іван Федоров: герой публічної картинки чи розпорядник сотень мільйонів бюджетних підрядів?

Запоріжжя щодня опиняється під ударами російських дронів і ракет, а сотні мільйонів гривень, виділені на будівництво укриттів, концентруються в руках обмеженого кола компаній. Через ДП «Місцеві дороги Запорізької області», яке очолює наближена до Івана Федорова посадовиця, у 2026 році оголосили тендери на понад 800 млн грн. Найбільшими переможцями стали ТОВ «ІНТЕРПРОФСЕРВІС» та ТОВ «Будівельна компанія Кальміус», які отримали підряди більш ніж на 700 млн грн. Саме така концентрація бюджетних коштів в одного кола підрядників викликає найбільше запитань.

Абсолютним фаворитом закупівель стало ТОВ «ІНТЕРПРОФСЕРВІС», яке отримало чотири контракти загальною вартістю понад 576 млн грн на будівництво укриттів для шкіл і дитячих садків Запоріжжя. При цьому до кінця 2025 року компанія фактично не мала досвіду виконання будівельних робіт такого масштабу. У штаті підприємства задекларовано лише п’ять працівників, а власної будівельної техніки немає — її залучають за договорами з іншими підприємствами. Попри це саме компанії довірили реалізацію об’єктів, від яких залежить безпека дітей під час повітряних тривог.

Не менше запитань виникає і до самих тендерів. В окремих закупівлях встановлювалися вимоги щодо значного забезпечення пропозиції, сертифікації ISO, аналізу ринкових цін та інших критеріїв, які істотно звужували коло потенційних учасників. У деяких процедурах економія для бюджету становила лише близько 10 тисяч гривень, а конкуренція була фактично номінальною. Досвід виконання аналогічних робіт «ІНТЕРПРОФСЕРВІС» підтверджував через ТОВ «ЕСКО Запоріжжя», яке Антимонопольний комітет України раніше визнав учасником антиконкурентних узгоджених дій.

Іван Федоров продовжує будувати образ ефективного керівника, однак паралельно навколо його команди концентруються сотні мільйонів гривень бюджетних коштів. Найцікавіше, що БЕБ ніби не помічає схеми, в якій сотні мільйонів гривень за вказівкою Федорова – йдуть в нікуди.

На жаль, й представники Феміди ігноруючи норми КПК України, фактично блокують початок досудового розслідування. Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва – Міхєєвої І.М. у справі №761/28544/26 відмовлено у зобов’язанні Бюро економічної безпеки України розпочати досудове розслідування.

Інна Міхєєва — суддя Шевченківського районного суду Києва, яка регулярно опиняється в центрі найрезонансніших кримінальних проваджень. Саме вона входила до складу колегії, що обирала запобіжний захід Ігорю Коломойському, розглядала справу щодо декларування ректором КНУ Володимиром Бугровим, а також слухала провадження стосовно Романа Червінського. У справі Червінського сторона захисту заявляла судді відвід, посилаючись на сумніви в її неупередженості, однак суд відмовив у його задоволенні. На цьому тлі не вщухають і публічні дискусії щодо можливих зв’язків Міхєєвої з оточенням Андрія Портнова, через що кожне її рішення у політично чутливих справах опиняється під особливою увагою.

Не менше запитань викликає і майновий стан родини судді. За відносно стриманих офіційних доходів значна частина цінних активів оформлена на її чоловіка. Подібна модель володіння майном давно стала характерною для багатьох українських посадовців, адже формально не порушує закон, але нерідко стає предметом суспільної уваги та дискусій щодо прозорості походження статків. Водночас показовим є й інший факт: раніше сама Інна Міхєєва зверталася до Вищої ради правосуддя зі скаргами на втручання у здійснення правосуддя, тоді як сьогодні питання щодо незалежності та неупередженості дедалі частіше адресують уже їй самій.

Від кредиту на 2,6 млрд до захоплення ТРЦ: як «Республіка» опинилася в руках людей Астіона

У 2012 році банк «Надра» профінансував будівництво ТРЦ «Республіка», видавши 2,59 млрд грн кредитів під заставу землі та майнових прав на майбутній комплекс. Уже за кілька років банк став неплатоспроможним, а сотні мільйонів гривень розчинилися у мережі пов’язаних компаній. Замість повернення коштів державі один із найдорожчих комерційних активів країни почав змінювати власників. У центрі цієї історії — Василь Астіон, Віталій Хомутиннік та проросійський олігарх Дмитро Фірташ.

Ключовим моментом став продаж права вимоги за кредитами на 2,59 млрд грн через «голландський» аукціон. Актив продали лише за 777 млн грн компанії, яка з’явилася незадовго до торгів і не мала ресурсів для такої покупки. Згодом Антимонопольний комітет визнав торги змовою між учасниками, а Верховний Суд підтвердив цей висновок. У результаті держава втратила мільярди, а контроль над ТРЦ отримали зовсім інші люди.

Наступним власником майнового комплексу вартістю понад 2,1 млрд грн стало АТ «ДІЛІДЖЕНС». При цьому фінансова звітність компанії не пояснювала, за рахунок яких коштів було придбано настільки дорогий актив. Управління ТРЦ та прибутки від оренди розділили між різними юридичними особами, що дозволило контролювати фінансові потоки та виводити десятки й сотні мільйонів гривень через внутрішні операції.

ТРЦ «Республіка» — лише один із прикладів роботи цієї моделі. За таким самим сценарієм група Астіона встановлювала контроль і над Хорольським заводом дитячого харчування: спочатку змінювалися записи в державних реєстрах, а потім через судові рішення закріплювався новий власник. Так роками працював механізм, який дозволяв перетворювати проблемні кредити та державні активи на приватну багатомільярдну власність.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва — Трубнікова А.В. справі № 761/28251/26 відмовлено у зобов’язанні Шевченківської окружної прокуратури міста Києва розпочати досудове розслідування за вказаними фактами.

Суддя Шевченківського районного суду Києва Андрій Трубніков увійшов до переліку суддів, чиї рішення під час Революції Гідності стали символом переслідування учасників Майдану. Саме він відправив активіста Володимира Кадуру під варту на 60 діб, а також позбавляв водіїв права керування автомобілями за участь в автопробігах до Межигір’я — мирних акціях протесту проти режиму Віктора Януковича. Після зміни влади одне з цих рішень було скасовано, а учасника протесту звільнили від відповідальності на підставі спеціального закону про недопущення переслідування учасників Майдану. Це не завадило судді й надалі залишатися в суддівському корпусі.

Минуло понад десять років, однак Андрій Трубніков досі здійснює правосуддя. Попри висновок Громадської ради доброчесності про його невідповідність критеріям доброчесності та матеріали Тимчасової спеціальної комісії щодо рішень часів Майдану, звільнення так і не відбулося. Вища рада правосуддя не застосувала до судді найсуворішого дисциплінарного стягнення, а колегія ВККС визнала його таким, що відповідає займаній посаді. Виходить, що рішення, за які інших суддів називали «суддями Майдану», не стали перешкодою для подальшої кар’єри Трубнікова.

І поки правоохоронні органи роками розслідують обставини банкрутства банку «Надра» та багатомільярдних операцій із його активами, особи, які отримали контроль над ТРЦ «Республіка», продовжують безперешкодно управляти одним із найдорожчих комерційних об’єктів країни. Попри рішення Антимонопольного комітету про антиконкурентну змову під час аукціону, яке підтвердив Верховний Суд, а також численні питання щодо походження коштів, використаних для придбання майнового комплексу, жодних правових наслідків для кінцевих бенефіціарів з боку Шевченківської окружної прокуратури міста Києва так і не настало.

Іван Федоров розподіляє сотні мільйонів гривень на будівництво укриттів, а люди, пов’язані з Василем Астіоном, Віталієм Хомутинніком та Дмитром Фірташем, контролюють один із найдорожчих торговельно-розважальних центрів країни. В одному випадку під загрозою опиняються бюджетні кошти, виділені на безпеку дітей під час війни, в іншому — державні активи, втрачені після банкрутства банку «Надра». І об’єднує ці історії – повна байдужість з боку силових структур, які за хабарі, роками покривають ці схеми.