Міндіч і Арахамія ведуть боротьбу за контроль над державним “Сенс Банком” руками НАБУ

Арахамія та Міндич ведуть боротьбу за контроль над державним «Сенс Банком», оскільки через нього проходять значні фінансові потоки, зокрема кошти грального бізнесу. У цій же фінансовій інфраструктурі проходили операції з коштами, використаними для внесення 200 млн грн застави за ексміністра Галущенка у справі НАБУ. Окремо через банк здійснювалися операції з переміщенням 38,48 млн доларів на користь іноземних компаній. Тому контроль над «Сенс Банком» дає контроль над каналами руху коштів, які використовуються для обслуговування грального бізнесу та проведення інших великих фінансових операцій.

Після націоналізації «Сенс Банку» його власником стала держава, однак боротьба за фактичний вплив на установу не припинилася. У 2024–2025 роках у формуванні управлінської конфігурації банку простежувався вплив Міндіча, Олександра Цукермана та Василя Веселого, причому Веселий отримав майже 1,96 млн грн за консультаційні послуги для Наглядової ради та брав участь у питаннях її формування. Водночас паралельно сформувався інший центр впливу — група Давида Арахамії, яка почала претендувати на власний контроль над банком. У результаті державна банківська установа перетворилася на поле протистояння між групами, для яких контроль над банком означає контроль над його фінансовими потоками.

Саме на цьому етапі у внутрішню боротьбу входить Володимир Крайтор, керівник підрозділу внутрішньої безпеки «Сенс Банку» та колишній співробітник СБУ

У лютому–березні 2026 року він неодноразово зустрічався з головою Наглядової ради Миколою Гладищенком, представляючи інтереси партнерів Арахамії. Крайтор демонстрував документи щодо фінансових зловживань керівництва банку, зокрема голови правління Андрія Ступака, та намагався схилити керівництво установи до співпраці з групою Арахамії. Після відмови Гладишенка і Ступака до ситуації був залучений Міндіч, через якого керівництво банку звернулося до Офісу Президента щодо протидії тиску іншої групи.

Таким чином, усередині «Сенс Банку» сформувалися щонайменше два конкуруючі центри впливу — група Міндіча та Веселого з одного боку і група Арахамії з іншого. І якщо перша вже мала вплив на кадрові рішення банку, то друга намагалася отримати власну «кришу» та закріпитися в управлінні установою. На цьому тлі особливо важливою є діяльність Юрія Данильченка, директора Департаменту безпеки «Сенс Банку», колишнього прокурора Харківської області та людини, пов’язаної з Дмитром Фірташем. Саме Данильченко у 2025–2026 роках координує питання роботи банку з гральним бізнесом та прикриття фінансових схем, маючи для цього розгалужені контакти у правоохоронній системі.

І тут з’являється головний фінансовий інтерес — гральний бізнес. У 2024–2025 роках через «Сенс Банк» проходили масштабні платежі цього ринку, включно з операціями онлайн-казино, а банк фактично обслуговував значну частину грального сегмента. Частка нелегального ринку оцінювалася у 39–53%, тому контроль над банком означає контроль над фінансовою інфраструктурою, через яку проходять величезні суми. Саме тому боротьба за «Сенс Банк» має набагато більшу ціну, ніж просто контроль над окремою державною установою.

При цьому проблеми банку з фінансовим моніторингом існували задовго до історії із заставою Галущенка

НБУ застосовував до «Сенс Банку» заходи впливу через неналежну перевірку клієнтів, проблеми із ризик-орієнтованим підходом та організацією фінансового моніторингу. Паралельно через банк проходили операції з транзитом та переміщенням коштів, у тому числі на користь іноземних компаній, а тепер увага правоохоронців знову прикута до операцій із великими сумами. На цьому фоні особливо показовим є те, що у банку проводиться знищення документації та зачистка комп’ютерної мережі — переписок, листів, вказівок та іншої внутрішньої інформації, яка може містити сліди прийняття фінансових рішень.

І тут виникає головне питання до нинішньої історії з НАБУ: чому в епізоді на 200 млн грн увага зосереджена на операції із заставою Галущенка, але фактично не видно людей, які контролюють банківську інфраструктуру та щодня визначають правила її роботи. Де у цій історії Веселий, який фактично здійснює вплив на банк, де Данильченко, який відповідає за безпеку та взаємодію з правоохоронною системою, і де питання обслуговування грального бізнесу. Складається враження, що проблему не намагаються зламати — за Сенс Банк просто ведеться боротьба між двома групами впливу, кожна з яких прагне отримати контроль над фінансовими потоками.

Все очевидно: ані контролери, ані силовики не збираються припиняти ці схеми, адже всі живуть на відкатах. Бо як інакше пояснити той факт, що ми зверталися з 2 заявами, 3 скаргами та інформаційними запитами, з чіткими вимогами: встановити підстави та правомірність проведення фінансових операцій через «Сенс Банк», перевірити діяльність посадових осіб банку щодо обслуговування грального бізнесу, перевірити операції з переміщення коштів на користь іноземних компаній на загальну суму 38,48 млн доларів, встановити осіб, які ініціювали, погоджували та забезпечували проведення зазначених операцій, перевірити факти можливого знищення банківської документації та інформації з комп’ютерних систем. Однак, силовики, як завжди все злили.

Тож головне питання залишається простим: скільки ще державний «Сенс Банк» буде розмінною монетою у боротьбі Міндіча та Арахамії за контроль над фінансовими потоками? Скільки ще одна група буде намагатися витіснити іншу з банку, контролюючи операції грального бізнесу та рух мільярдних коштів? І хто врешті отримає контроль над «Сенс Банком» — група Міндіча та Веселого чи Арахамія зі своїм оточенням?