Карго-дисертація про монобільшість або академічні амбіції Арахамії на руїнах парламентського турборежиму

Створити монобільшість із тамадів, розгубити голоси, добирати кворум через ОПЗЖ і назвати це «Вестмінстерською моделлю». Потенційний доктор наук Давид Арахамія.

Вітчизняна політична традиція, за якою кожен поважаючий себе керманич просто зобов'язаний повісити в кабінеті диплом доктора наук поруч із портретом шефа, отримала гідне продовження у стінах Шевченкового університету. Голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія вирішив збагатити світову політичну думку науковою працею про українську монобільшість, на повному серйозі порівнявши хаотичний турборежим із багатовіковим британським парламентаризмом. У той самий час, коли реальна монокоаліція тріщить по швах, не здатна самостійно провести жодного ключового голосування без довісок із колишніх проросійських депутатів і тримається на вмовляннях, майбутній доктор філософії презентує світові стерильну абстракцію, де конверти, кулуарні торги та тиск Банкової сором'язливо замасковані під солідну «матрицю стійкості». У виданні ZN.ua проаналізували це науковий "прорив" амбітного "слуги народу"

Голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія вирішив збагатити вітчизняну науку і захищатиме дисертацію на ступінь доктора філософії в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Наукові ступені для можновладців неначе медом помазані. Для чого це їм — для престижу, задоволення амбіцій чи надбавок до їхньої «куцої» зарплати? Голова адміністрації у президента Кучми Дмитро Табачник захищав докторську дисертацію за так званою сукупністю праць — так можна робити, але має бути сукупність саме академічних праць, а не інтерв'ю чи збірки різних авторів, які Табачник записував як монографії. Потім був Володимир Литвин, який доріс до спікера Верховної Ради і віцепрезидента Національної академії наук України та якого неодноразово ловили на безбожних плагіатах. Цей список можна продовжувати і продовжувати. Апофігей — доктор економічних наук, відоміший як «проффесор» Янукович.

Звісно, новина про наукові амбіції голови найбільшої парламентської фракції змусила науковців прискіпливо вивчити його дисертацію на предмет плагіату. Але прямих запозичень не знайшли — все ж таки, мабуть, наукову працю писала недурна і навчена наведеними прикладами людина.