Запізнення на 5 хвилин викликає паніку: психологи пояснили, що стоїть за цією звичкою

Деякі люди приходять на зустрічі за 20–30 хвилин до початку й сильно нервують, якщо ризикують запізнитися бодай на кілька хвилин. Психологи пояснюють, що за такою звичкою іноді стоїть не лише пунктуальність, а й тривога, страх чужої оцінки або прагнення контролювати ситуацію.

Про це пише WP .

Заздалегідь приїхати на важливу зустріч цілком природно. Запас часу допомагає врахувати затори, затримки транспорту та інші непередбачувані обставини. Однак для частини людей ранній прихід стає обов’язковим правилом, порушення якого спричиняє сильний дискомфорт.

Ставлення до запізнень може формуватися ще в дитинстві. Якщо в родині за затримки суворо сварили або карали, людина могла засвоїти, що приходити пізніше домовленого часу неприпустимо. У дорослому житті вона іноді продовжує дотримуватися цього правила навіть тоді, коли невелике запізнення не матиме серйозних наслідків.

У такому разі додаткові 20–30 хвилин перед зустріччю можуть сприйматися як гарантія того, що людина нікого не розчарує та не припуститься помилки. Ранній вихід із дому допомагає їй тимчасово зменшити хвилювання.

Засновниця нью-йоркської клініки Talk Tribeca Psychiatry Ліза Джордж зазначає, що за надмірним прагненням приходити завчасно іноді стоять перфекціонізм, тривожність і бажання відповідати очікуванням інших людей.

Особливо важко може бути тим, хто прагне передбачити кожну можливу затримку. Людина заздалегідь обмірковує, що станеться, якщо транспорт запізниться, дорогу перекриють або сама зустріч піде не за планом. Щоб зменшити невизначеність, вона залишає дедалі більший запас часу.

Якщо після раннього прибуття хвилювання слабшає, така поведінка може закріплюватися. Людина починає пов’язувати відчуття безпеки саме з великим запасом часу, навіть коли насправді їй нічого не загрожувало.

Водночас звичка приходити раніше сама по собі не свідчить про психологічну проблему. Джордж пропонує звертати увагу на реакцію людини, коли обставини змушують її трохи запізнитися.

Якщо думка про п’ятихвилинну затримку викликає сильний стрес, прискорене серцебиття або відчуття втрати контролю, ранній прихід може виконувати роль заспокійливого ритуалу. Якщо ж людина здатна спокійно прийняти невелику затримку, її пунктуальність не обов’язково пов’язана з тривогою.

Надмірний запас часу має і практичні незручності. Через постійне очікування людина може втрачати час, відмовлятися від спонтанних планів і дратуватися, коли інші ставляться до пунктуальності менш суворо.

Терапевтка у сфері ментального здоров’я Кейша Сондерс-Уолдрон зазначає, що звичка прибувати набагато раніше може траплятися в людей, які прагнуть високих результатів і бояться завдати іншим незручностей. За її словами, така реакція буває особливо вираженою, якщо в дитинстві запізнення призводили до покарання або напруження у стосунках із близькими.

Навіть прибувши задовго до зустрічі, людина може не відчути очікуваного спокою. Вона продовжує перевіряти годинник і подумки перебирати негативні сценарії, які найчастіше не справджуються.