Одних звільнили напередодні свят, інших загубили серед конкурсних процедур: як влада оновлює НКЦПФР перед її передачею під контроль Кабміну

У 2024 році Верховна Рада України ухвалила Закон ¹ 3585 про реформу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Більшість його положень, наприклад, про реорганізацію апарату Комісії в офіс Комісії, щоб працівники перестали бути державними службовцями, розширені повноваження та гарантії незалежності Регулятора набрали чинності тоді ж, у 2024. До речі, склад Комісії був збільшений зі 7 до 8 людей.

Але вступ в силу норм про конкурсний відбір голови та членів Комісії, рівно як і гарантії для цих посадовців від необґрунтованого звільнення, відклали до 1 січня 2026 року.

Це дозволило Президентові України 31 грудня 2025 року наприкінці робочого дня звільнити голову НКЦПФР Руслана Магомедова та за кілька годин – “під ялинку” – призначити на цю посаду нікому невідомого Олексія Семенюка. Який, звісно, жодного відбору не проходив.

Потім, у перші дні нового керівника на посаді, Президент звільнив двох членів НКЦПФР - Ярослава Шляхова та Юрія Бойка – за їхніми заявами, які, як повідомляла “Економічна правда”, вони подали ще на початку вересня.

Тобто буквально в перший робочий тиждень 2026 року НКЦПФР постала в мінімально працездатному стані – Закон України “Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків” (закон про держрегулювання) передбачає, що в засіданні НКЦПФР має бути п’ятеро присутніх, а для ухвалення рішення – п’ять голосів. У такому складі Комісія працює і дотепер, щотижня рапортуючи про десятки ухвалених регуляторних рішень. Тобто в цілому “зметикували” на п’ятьох.

Існувало три очевидних вакансії членів Комісії та одна неочевидна – шестирічний строк призначеного у 2018 році члена НКЦПФР Максима Лібанова сплив у 2024 році. Так само, відповідно до закону про держрегулювання, він продовжує виконувати свої обов’язки до звільнення з посади відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 6-1 Закону та/або призначення на посаду нового члена Комісії в порядку, встановленому цим законом.

Отже, не надто поспішаючи з конкурсом (який, за законом про держрегулювання, триває до 75 днів), Президент України своїм Указом ¹ 443/2026 від 27 травня цього року утворив відповідну конкурсну комісію, і вже вона трохи більше, ніж за два місяці, оголосила з 1 серпня конкурс на три посади.

На місце Максима Лібанова, який “досиджує” в очікуванні члена Комісії собі на заміну, відбір не оголосили. Водночас на вакантне місце той самий Максим Лібанов також подався. І якщо його результат буде позитивний, обставини можуть скластись так, що буде член НКЦПФР Максим Лібанов, призначений у 2018 році, який очікує призначення когось на своє місце, і член НКЦПФР Максим Лібанов, призначений за конкурсом на вакантну посаду. Або, якщо він раптом зазнає невдачі в конкурсі, все одно матиме законну підставу залишатись членом Комісії до кінця часів (тобто до оголошення конкурсу на відповідну посаду).

Було б гарно спитати – і почути відповідь – Офісу Президента та конкурсної комісії щодо того, чому на четверту вакантну посаду не був оголошений відбір. Ураховуючи, що потреба в ньому існує найдовше – понад два з половиною роки. Від початку конкурсу ніяких пояснень цьому рішенню не було.

Будемо сподіватись, що конкурсна комісія порадить Президентові звільнити пана Лібанова з його гарно пересидженого місця.

Крім цього, в процесі відбору виникли інші цікаві обставини: меморандумом з МВФ передбачено, що до кінця року будуть внесені зміни до закону про держрегулювання, відповідно до яких “структура управління буде відповідати Конституції в частині обов’язків уряду щодо регуляторних органів”.

У перекладі з дипломатичної це означає “НКЦПФР має стати ЦОВВ, а не органом у президентській вертикалі”. Підписом під цим документом Президент України, Прем’єр-міністр України, Голова Національного банку України та Міністр фінансів України власноруч зазначили, що відповідні повноваження глави держави з призначення членів НКЦПФР є неконституційними.

Але це секрет Полішинеля, цікаво інше.

На виконання відповідного зобов’язання НКЦПФР підготувала, а уряд вніс до Верховної Ради України проєкт закону про внесення змін до Закону України “Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків” щодо удосконалення функціонування Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (номер, дата реєстрації: 16067 від 14.09.2026).

У разі його ухвалення в законі про держрегулювання буде зазначено, що “Комісія є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який утворюється відповідно до закону Кабінетом Міністрів України” та “Комісія як колегіальний орган утворюється у складі голови та чотирьох членів Комісії”.

Тобто Кабінет Міністрів України повинен буде утворити НКЦПФР з п’яти осіб. Водночас, якщо Президент України за результатами конкурсу призначить трьох членів НКЦПФР, їх в моменті стане сім (або вісім, якщо Максим Лібанов залишиться в своєму “старому” статусі).

Чи залишаться в НКЦПФР ті самі голова та члени, чи КМУ буде відбирати геть нових, що буде з працівниками Комісії, і як відбуватиметься трансформація державного колегіального органу з не до кінця зрозумілим статусом у ЦОВВ зі спеціальним статусом – на всі ці питання урядовий законопроєкт відповіді не дає.

Так само як і навряд чи парламент дасть відповідь, навіщо було два роки тому додавати в НКЦПФР +1, щоб за два роки зробити -3?

Доведеться чекати результатів конкурсу від Президента, а потім рішучих реформ від уряду. Головне не переплутати.