Росія сховала тисячі «Шахедів» у підземних бункерах: чому удари ЗСУ не зупиняють запуски

Росія створила мережу спеціалізованих баз для запуску ударних безпілотників по Україні, де дрони, боєприпаси та обладнання розміщені в укриттях і на віддалених одна від одної позиціях. Українські військові регулярно атакують ці об’єкти, однак росіяни відновлюють пошкоджену інфраструктуру та продовжують нарощувати кількість запусків.

Про це пише «Оборонка» за результатами дослідження, проведеного спільно з GEOINT-проєктом «Кіберборошно».

На початку повномасштабного застосування «Шахедів» Росія запускала їх переважно з військових аеродромів. Перші іранські безпілотники, отримані восени 2022 року, надходили готовими до використання, тому для їхнього запуску було достатньо підготувати стартові позиції.

Для цього використовували злітні смуги, з яких дрони стартували за допомогою пускових установок, установлених зокрема на пікапах і вантажівках. Спочатку безпілотник розганявся твердопаливним прискорювачем, після чого продовжував політ на поршневому двигуні.

Перші відомі позиції розташовувалися на аеродромах в окупованому Криму, Брянській та Курській областях. Згодом Росія розширила географію запусків, використовуючи мис Чауда, Єйськ, Приморсько-Ахтарськ, Сещу та район Балаклави.

Коли росіяни налагодили власне виробництво безпілотників, наявних аеродромів стало недостатньо. Виготовлені в Росії «Герані» потрібно було збирати, перевіряти, зберігати та готувати до вильотів, тож поблизу стартових позицій почали зводити гаражі, склади й підземні сховища.

Згодом з’явилися окремі комплекси, призначені саме для обслуговування та масового запуску дронів. Найбільший із них розташований поблизу Цимбулова в Орловській області Росії, приблизно за 180 кілометрів від українського кордону.

Будівництво комплексу розпочалося в серпні 2024 року, а основні об’єкти завершили до лютого 2025-го. Його територія займає близько п’яти квадратних кілометрів. За підрахунками дослідників, там облаштовано 387 гаражів і 26 підземних сховищ.

На базі також є злітні смуги, стаціонарні пускові установки, паливні склади, навігаційне й радіотехнічне обладнання. Роботу забезпечують сонячні панелі та дизельні генератори, а для захисту комплексу використовують засоби протиповітряної оборони й радіоелектронної боротьби.

Гаражі та сховища розташовані на відстані одне від одного й захищені земляними насипами. Таке планування зменшує ризик того, що вибух на одному об’єкті спричинить знищення сусідніх споруд.

За словами OSINT-аналітика Dnipro Osint із псевдонімом «Гарбуз», Цимбулово стало першою великою російською базою, інфраструктуру якої від початку створювали спеціально для зберігання, обслуговування та запуску безпілотників.

Комплекс будували із запасом потужностей. Наприкінці 2024 року, коли українська розвідка оцінювала російське виробництво «Шахедів» приблизно у дві тисячі одиниць на місяць, база вже могла одночасно вміщувати до трьох тисяч бойових частин і сотні дронів.

У 2026 році росіяни розширили Цимбулово. На території з’явилися нові ангари, склади та більші пускові установки для реактивних «Гераней-4» і «Гераней-5», які також можуть запускати з автомобілів.

За супутниковими знімками дослідники нарахували на базі 23 пускові установки. Росіяни планують добудувати ще чотири установки для реактивних дронів, а також 83 гаражі та сховища.

Ще один великий майданчик діє на території зруйнованого Донецького аеропорту, приблизно за 50 кілометрів від лінії фронту. Звідти росіяни запускають безпілотники як по прифронтових районах, так і вглиб України.

Інші основні стартові позиції розташовані в Брянській, Ростовській, Смоленській та Орловській областях, Краснодарському краї й окупованому Криму. Вони менші за Цимбулово, але мають схожу інфраструктуру.

Загалом на основних російських базах дослідники нарахували щонайменше 63 пускові установки. На цих майданчиках можуть зберігатися сотні безпілотників і десятки тисяч бойових частин.

Українські військові почали завдавати відомих ударів по місцях запуску «Шахедів» у 2024 році. Серед перших цілей були склад поблизу Балаклави та база зберігання біля Єйська.

Після удару по Балаклаві росіяни перестали використовувати цю позицію для запусків. Атака на Єйськ стала одним із небагатьох випадків, коли наслідки ураження відобразилися на частоті російських повітряних атак: після неї Росія вперше за 48 діб не запускала «Шахеди» по Україні.

Цимбулово атакували ще під час будівництва. 26 грудня 2024 року щонайменше три ракети Storm Shadow влучили в об’єкт між Цимбуловом і Рудневом. За даними ASTRA, загинули двоє російських військових, ще семеро потрапили до лікарні.

Приблизно через місяць комплекс знову атакували ракетами Storm Shadow і SCALP. Тоді Генеральний штаб ЗСУ повідомив про знищення понад 200 «Шахедів».

Регулярних ударів зазнає й інфраструктура Донецького аеропорту. Через близькість до фронту українські підрозділи можуть атакувати там пускові позиції, техніку та інші об’єкти, зокрема за допомогою FPV-дронів.

Проте повністю вивести такі бази з ладу складно. «Гарбуз» пояснює це тим, що запаси пального та бойові частини росіяни ховають під шарами бетону й землі. Звичайні ударні безпілотники не завжди здатні пробити такі укриття.

Навіть якщо боєприпаси вибухають усередині сховища, захисні конструкції можуть не дати уламкам дістатися сусідніх складів і спричинити ланцюгову детонацію. Пошкоджені споруди росіяни відносно швидко відновлюють, а Донецький аеропорт продовжують розширювати попри постійні атаки.

Через це українські військові зосереджуються не лише на знищенні споруд, а й на зриві самих запусків. Офіцер 1-го окремого центру Сил безпілотних систем із позивним «Фалько» пояснив, що тривале порушення роботи стартових позицій зменшує кількість дронів у повітрі та полегшує завдання українській ППО.

Серед цілей для таких ударів — пускові установки й гаражі. Вони залишаються на одному місці, але результативність атаки залежить, зокрема, від того, чи перебувають усередині дрони або вибухівка.

За останні два роки українські удари по дронопортах стали частішими. Окрім Цимбулова й Донецького аеропорту, Сили оборони атакували об’єкти поблизу Навлі, Гвардійського, Приморсько-Ахтарська та інших населених пунктів.

Під час атаки на Цимбулово 21 вересня на супутникових знімках зафіксували два влучання в бункер із бойовими частинами. Одне з них супроводжувалося проникненням усередину, інше — вибухом на поверхні. Окремо були уражені дрони біля пускових установок.

Українські військові також атакують ретранслятори та станції, через які росіяни керують «Геранями» й дронами-приманками «Гербера». Про ураження таких об’єктів повідомляли в Трубчевську, Залізному Порту, Скадовську, Чорноморському та Оленівці.

Особливо складною ціллю залишаються оператори запуску. За словами «Фалько», вони проводять біля пускових установок небагато часу, а їхня підготовка потребує ресурсів. Втрата таких фахівців ускладнює роботу стартових підрозділів.

До запусків залучають не лише російських військових, а й працівників підприємства «Алабуга». В оприлюднених Molfar Intelligence Institute внутрішніх документах підприємства йдеться про скарги персоналу на небезпеку роботи на стартових позиціях.

Після одного з обстрілів частина працівників заявила про бажання звільнитися не лише з пускових майданчиків, а й із підприємства загалом. Згідно з оприлюдненими документами, керівництво погрожувало їм насильством і примушувало повертатися до роботи.

«Фалько» вважає, що для тривалого порушення роботи російських баз необхідні постійні удари. Водночас він наголошує, що під час планування операцій потрібно враховувати заходи, яких противник вживає для захисту своїх об’єктів.

22 вересня Генеральний штаб ЗСУ повідомив про пошкодження трьох складів ударних безпілотників поблизу Цимбулова. Тим часом супутникові знімки зафіксували щонайменше п’ять нових виробничих корпусів «Алабуги».

Росія також збільшує використання реактивних «Гераней-4» і «Гераней-5». За наведеними дослідниками даними, лише протягом серпня російські війська застосували понад 2800 таких апаратів, причому частину безпілотників запускають по Україні одразу після виготовлення.