Back
Original version

Russia Hid Thousands of “Shaheds” in Underground Bunkers: Why Ukrainian Armed Forces Strikes Don’t Stop Launches

Automatically translated version. May contain inaccuracies compared to the original.

Russia created a network of specialized bases for launching strike drones against Ukraine, where drones, munitions, and equipment are housed in shelters and at dispersed positions from one another. Ukrainian forces regularly attack these sites, but the Russians restore damaged infrastructure and continue increasing the number of launches.

This is written by Oboronka based on research conducted jointly with the GEOINT project Cyberborosno.

At the start of the full-scale use of Shahed drones, Russia launched them mainly from military airfields. The first Iranian drones received in the autumn 2022 year arrived ready for use, so it was enough to prepare launch positions for their deployment.

For this, runways were used from which the drones launched using launchers mounted, among other things, on pickups and trucks. At first the drone was accelerated by a solid-fuel booster, after which it continued flight on a piston engine.

The first known positions were located at airfields in occupied Crimea, and in the Bryansk and Kursk regions. Later Russia expanded the geography of launches, using Cape Chauda, Yeisk, Primorsko-Akhtersk, Seshcha, and the Balaklava district.

When Russia established its own production of drones, the available airfields became insufficient. The domestically produced Geran had to be assembled, tested, stored, and prepared for flights, so garages, warehouses, and underground storages began to be built near launch positions.

Subsequently, separate complexes appeared, designed specifically for servicing and mass launches of drones. The largest of them is located near Tsimbulovo in the Oryol region of Russia, approximately 180 kilometers from the Ukrainian border.

Construction of the complex began in August 2024 year, and the main facilities were completed by February 2025. Its area covers about five square kilometers. According to researchers, there are 387 garages and 26 underground storages.

The base also has runways, stationary launchers, fuel depots, navigational and radio-technical equipment. Operation is powered by solar panels and diesel generators, and the complex is protected by air defense and electronic warfare measures.

Garages and storages are located at a distance from one another and protected by earthen mounds. Such planning reduces the risk that an explosion at one site would destroy neighboring structures.

According to OSINT analyst Dnipro Osint with the pseudonym Garbuz, Tsimbulovo became the first large Russian base whose infrastructure was created from the outset specifically for storing, servicing, and launching drones.

The complex was built with excess capacity. At the end of 2024 year, when Ukrainian intelligence assessed Russian Shahed drone production at about two thousand units per month, the base could simultaneously accommodate up to three thousand warheads and hundreds of drones.

In 2026 year the Russians expanded Tsimbulovo. New hangars, warehouses, and larger launchers for the jet Geranei-4 and Geranei-5 appeared on the territory, which can also launch from vehicles.

According to satellite images researchers counted 23 launchers at the base. Russians plan to complete four more launchers for jet drones, as well as 83 garages and storages.

Another large site operates on the territory of the ruined Donetsk airport, about 50 kilometers from the front line. From there Russians launch drones both at front-line areas and deep into Ukraine.

Other main launch positions are located in Bryansk, Rostov, Smolensk and Oryol regions, Krasnodar Krai, and the occupied Crimea. They are smaller than Tsimbulovo but have similar infrastructure.

Overall at the main Russian bases researchers counted at least 63 launchers. On these sites, hundreds of drones and tens of thousands of warheads can be stored.

Ukrainian forces began striking known Shahed launch locations in 2024 year. Among the first targets were a depot near Balaklava and a base near Yeisk.

After the strike on Balaklava, Russians stopped using that position for launches. The attack on Yeisk became one of the few cases where the effects of damage reflected on the frequency of Russian air strikes: after it, Russia did not launch Shahed drones toward Ukraine for 48 days.

Tsimbulovo was attacked again during construction. 26 December 2024 year at least three Storm Shadow missiles hit the facility between Tsimbulovo and Rudnevo. According to ASTRA, two Russian servicemen were killed, seven more hospitalized.

Approximately a month later the complex was attacked again with Storm Shadow and SCALP missiles. Then the Ukrainian General Staff announced the destruction of more than 200 Shaheds.

The Donetsk airport infrastructure also regularly suffers strikes. Because of the proximity to the front, Ukrainian units can attack launch positions, equipment, and other facilities there, including with FPV drones.

However, it is difficult to fully disable these bases. Garbuz explains that Russians hide fuel supplies and warheads under concrete and earth layers. Conventional strike drones often cannot pierce such shelters.

Even if ammunition explodes inside a storage, protective structures may not allow fragments to reach neighboring warehouses and trigger a chain detonation. Damaged facilities are relatively quickly restored, and Donetsk airport continues to expand despite constant attacks.

Because of this, Ukrainian forces focus not only on destroying structures but also on disrupting the launches themselves. Officer 1 of the 1st Separate Center of the Dip-Drone Forces with the call sign Falco explained that prolonged disruption of launch positions reduces the number of drones in the air and eases the task for Ukrainian air defense.

Among the targets for such strikes are launchers and garages. They remain in place, but the effectiveness of an attack depends, among other things, on whether drones or explosives are inside.

Over the last two years Ukrainian strikes on drone ports have become more frequent. In addition to Tsimbulovo and Donetsk airport, the Defense Forces attacked facilities near Nably, Gvardeyskoye, Primorsko-Akhtersk and other settlements.

During the attack on Tsimbulovo in 21 September, satellite images recorded two hits in a bunker with warheads. One was accompanied by penetration inside, the other — an explosion on the surface. Separately, drones near launchers were also struck.

Ukrainian forces also attack relays and stations through which Russians control Gerans and decoy drones Gerbera. Attacks on such facilities were reported in Trubchevsk, Zalizny Port, Skadovsk, Chornomorske, and Olenivka.

Especially challenging targets remain the operators of the launches. According to Falco, they spend little time near the launchers, and their training requires resources. The loss of such specialists complicates operation of the launch units.

Not only Russian military personnel are involved in launches, but also workers from the Alabuga enterprise. In internal documents released by the Molfar Intelligence Institute, there are complaints from staff about the danger of working at launch positions.

After one of the shellings, part of the workers expressed a desire to quit not only from launch pads but from the enterprise as a whole. According to the released documents, management threatened them with violence and forced them to return to work.

Falco believes that lasting disruption of Russian bases requires constant strikes. At the same time he emphasizes that planning operations should take into account the measures the opponent takes to protect its facilities.

22 September, the Ukrainian General Staff reported damage to three munitions depots near Tsimbulovo. Meanwhile satellite images recorded at least five new Alabuga production buildings.

Russia is also increasing the use of reactive Geranei-4 and Geranei-5. According to researchers, during August alone Russian troops deployed more than 2800 of these devices, with some drones launched toward Ukraine immediately after manufacture.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Росія сховала тисячі «Шахедів» у підземних бункерах: чому удари ЗСУ не зупиняють запуски". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Expert.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Росія сховала тисячі «Шахедів» у підземних бункерах: чому удари ЗСУ не зупиняють запуски". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Expert.

Росія створила мережу спеціалізованих баз для запуску ударних безпілотників по Україні, де дрони, боєприпаси та обладнання розміщені в укриттях і на віддалених одна від одної позиціях. Українські військові регулярно атакують ці об’єкти, однак росіяни відновлюють пошкоджену інфраструктуру та продовжують нарощувати кількість запусків.

Про це пише «Оборонка» за результатами дослідження, проведеного спільно з GEOINT-проєктом «Кіберборошно».

На початку повномасштабного застосування «Шахедів» Росія запускала їх переважно з військових аеродромів. Перші іранські безпілотники, отримані восени 2022 року, надходили готовими до використання, тому для їхнього запуску було достатньо підготувати стартові позиції.

Для цього використовували злітні смуги, з яких дрони стартували за допомогою пускових установок, установлених зокрема на пікапах і вантажівках. Спочатку безпілотник розганявся твердопаливним прискорювачем, після чого продовжував політ на поршневому двигуні.

Перші відомі позиції розташовувалися на аеродромах в окупованому Криму, Брянській та Курській областях. Згодом Росія розширила географію запусків, використовуючи мис Чауда, Єйськ, Приморсько-Ахтарськ, Сещу та район Балаклави.

Коли росіяни налагодили власне виробництво безпілотників, наявних аеродромів стало недостатньо. Виготовлені в Росії «Герані» потрібно було збирати, перевіряти, зберігати та готувати до вильотів, тож поблизу стартових позицій почали зводити гаражі, склади й підземні сховища.

Згодом з’явилися окремі комплекси, призначені саме для обслуговування та масового запуску дронів. Найбільший із них розташований поблизу Цимбулова в Орловській області Росії, приблизно за 180 кілометрів від українського кордону.

Будівництво комплексу розпочалося в серпні 2024 року, а основні об’єкти завершили до лютого 2025-го. Його територія займає близько п’яти квадратних кілометрів. За підрахунками дослідників, там облаштовано 387 гаражів і 26 підземних сховищ.

На базі також є злітні смуги, стаціонарні пускові установки, паливні склади, навігаційне й радіотехнічне обладнання. Роботу забезпечують сонячні панелі та дизельні генератори, а для захисту комплексу використовують засоби протиповітряної оборони й радіоелектронної боротьби.

Гаражі та сховища розташовані на відстані одне від одного й захищені земляними насипами. Таке планування зменшує ризик того, що вибух на одному об’єкті спричинить знищення сусідніх споруд.

За словами OSINT-аналітика Dnipro Osint із псевдонімом «Гарбуз», Цимбулово стало першою великою російською базою, інфраструктуру якої від початку створювали спеціально для зберігання, обслуговування та запуску безпілотників.

Комплекс будували із запасом потужностей. Наприкінці 2024 року, коли українська розвідка оцінювала російське виробництво «Шахедів» приблизно у дві тисячі одиниць на місяць, база вже могла одночасно вміщувати до трьох тисяч бойових частин і сотні дронів.

У 2026 році росіяни розширили Цимбулово. На території з’явилися нові ангари, склади та більші пускові установки для реактивних «Гераней-4» і «Гераней-5», які також можуть запускати з автомобілів.

За супутниковими знімками дослідники нарахували на базі 23 пускові установки. Росіяни планують добудувати ще чотири установки для реактивних дронів, а також 83 гаражі та сховища.

Ще один великий майданчик діє на території зруйнованого Донецького аеропорту, приблизно за 50 кілометрів від лінії фронту. Звідти росіяни запускають безпілотники як по прифронтових районах, так і вглиб України.

Інші основні стартові позиції розташовані в Брянській, Ростовській, Смоленській та Орловській областях, Краснодарському краї й окупованому Криму. Вони менші за Цимбулово, але мають схожу інфраструктуру.

Загалом на основних російських базах дослідники нарахували щонайменше 63 пускові установки. На цих майданчиках можуть зберігатися сотні безпілотників і десятки тисяч бойових частин.

Українські військові почали завдавати відомих ударів по місцях запуску «Шахедів» у 2024 році. Серед перших цілей були склад поблизу Балаклави та база зберігання біля Єйська.

Після удару по Балаклаві росіяни перестали використовувати цю позицію для запусків. Атака на Єйськ стала одним із небагатьох випадків, коли наслідки ураження відобразилися на частоті російських повітряних атак: після неї Росія вперше за 48 діб не запускала «Шахеди» по Україні.

Цимбулово атакували ще під час будівництва. 26 грудня 2024 року щонайменше три ракети Storm Shadow влучили в об’єкт між Цимбуловом і Рудневом. За даними ASTRA, загинули двоє російських військових, ще семеро потрапили до лікарні.

Приблизно через місяць комплекс знову атакували ракетами Storm Shadow і SCALP. Тоді Генеральний штаб ЗСУ повідомив про знищення понад 200 «Шахедів».

Регулярних ударів зазнає й інфраструктура Донецького аеропорту. Через близькість до фронту українські підрозділи можуть атакувати там пускові позиції, техніку та інші об’єкти, зокрема за допомогою FPV-дронів.

Проте повністю вивести такі бази з ладу складно. «Гарбуз» пояснює це тим, що запаси пального та бойові частини росіяни ховають під шарами бетону й землі. Звичайні ударні безпілотники не завжди здатні пробити такі укриття.

Навіть якщо боєприпаси вибухають усередині сховища, захисні конструкції можуть не дати уламкам дістатися сусідніх складів і спричинити ланцюгову детонацію. Пошкоджені споруди росіяни відносно швидко відновлюють, а Донецький аеропорт продовжують розширювати попри постійні атаки.

Через це українські військові зосереджуються не лише на знищенні споруд, а й на зриві самих запусків. Офіцер 1-го окремого центру Сил безпілотних систем із позивним «Фалько» пояснив, що тривале порушення роботи стартових позицій зменшує кількість дронів у повітрі та полегшує завдання українській ППО.

Серед цілей для таких ударів — пускові установки й гаражі. Вони залишаються на одному місці, але результативність атаки залежить, зокрема, від того, чи перебувають усередині дрони або вибухівка.

За останні два роки українські удари по дронопортах стали частішими. Окрім Цимбулова й Донецького аеропорту, Сили оборони атакували об’єкти поблизу Навлі, Гвардійського, Приморсько-Ахтарська та інших населених пунктів.

Під час атаки на Цимбулово 21 вересня на супутникових знімках зафіксували два влучання в бункер із бойовими частинами. Одне з них супроводжувалося проникненням усередину, інше — вибухом на поверхні. Окремо були уражені дрони біля пускових установок.

Українські військові також атакують ретранслятори та станції, через які росіяни керують «Геранями» й дронами-приманками «Гербера». Про ураження таких об’єктів повідомляли в Трубчевську, Залізному Порту, Скадовську, Чорноморському та Оленівці.

Особливо складною ціллю залишаються оператори запуску. За словами «Фалько», вони проводять біля пускових установок небагато часу, а їхня підготовка потребує ресурсів. Втрата таких фахівців ускладнює роботу стартових підрозділів.

До запусків залучають не лише російських військових, а й працівників підприємства «Алабуга». В оприлюднених Molfar Intelligence Institute внутрішніх документах підприємства йдеться про скарги персоналу на небезпеку роботи на стартових позиціях.

Після одного з обстрілів частина працівників заявила про бажання звільнитися не лише з пускових майданчиків, а й із підприємства загалом. Згідно з оприлюдненими документами, керівництво погрожувало їм насильством і примушувало повертатися до роботи.

«Фалько» вважає, що для тривалого порушення роботи російських баз необхідні постійні удари. Водночас він наголошує, що під час планування операцій потрібно враховувати заходи, яких противник вживає для захисту своїх об’єктів.

22 вересня Генеральний штаб ЗСУ повідомив про пошкодження трьох складів ударних безпілотників поблизу Цимбулова. Тим часом супутникові знімки зафіксували щонайменше п’ять нових виробничих корпусів «Алабуги».

Росія також збільшує використання реактивних «Гераней-4» і «Гераней-5». За наведеними дослідниками даними, лише протягом серпня російські війська застосували понад 2800 таких апаратів, причому частину безпілотників запускають по Україні одразу після виготовлення.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Росія сховала тисячі «Шахедів» у підземних бункерах: чому удари ЗСУ не зупиняють запуски". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Expert.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Росія сховала тисячі «Шахедів» у підземних бункерах: чому удари ЗСУ не зупиняють запуски". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Expert.

Download Download PDF