8 років вироку в Росії та санкції в Україні: екснардеп Мосійчук заявив про створення «партії миру»

8 років вироку в Росії та санкції в Україні: екснардеп Мосійчук заявив про створення «партії миру»

Колишній народний депутат України Ігор Мосійчук отримав заочний вирок у Росії - вісім років позбавлення волі. Московський міський суд визнав його винним у справі, пов’язаній із подіями біля російського посольства в Києві у березні 2016 року.

Про це він розповів в інтерв’ю виданню EuroToday.

Вирок було оголошено 8 вересня 2026 року. Російський суд визнав Мосійчука винним за ч. 2 ст. 360 Кримінального кодексу РФ - у нападі на установу, яка користується міжнародним захистом.

За версією російської сторони, під час акції біля дипломатичного представництва було пошкоджено майно посольства. Суд також задовольнив цивільний позов, постановивши солідарно стягнути з Мосійчука та його колишньої помічниці Тетяни Близнюк, яку раніше засудили до 13 років колонії суворого режиму, 1 845 365 рублів на користь страхової компанії "СОГАЗ" як відшкодування заявлених збитків.

Ігор Мосійчук заявив, що за минулі роки переосмислив частину власних вчинків і сьогодні інакше оцінює деякі радикальні дії того періоду. Водночас сам вирок він пов’язує зі своєю нинішньою позицією щодо необхідності якнайшвидшого припинення війни в Україні.

"Я, чесно кажучи, шкодую за багатьма вчинками того часу і яйця в російське, як і будь-яке інше посольство, не кидав би, адже для дипломатичної боротьби існують інші дипломатичні методи. Але тоді були інші часи, емоції і відповідні емоційні вчинки. Зроблено було те, що зроблено", - заявив Мосійчук.

За його словами, змінилося не лише його ставлення до окремих вчинків минулого. Значно важливішою для нього сьогодні є позиція щодо самої війни. Мосійчук дедалі активніше виступає за її припинення, переговори та пошук політичної формули миру.

Саме крізь цю призму він пропонує розглядати і російський вирок.

"Зараз, у час великої війни, цей вирок російського суду я сприймаю як визнання та навіть нагороду за мою послідовну боротьбу за мир у моїй рідній Україні", - говорить колишній депутат.

Чому вирок з’явився саме тепер? - у цій історії справді виникає багато питань до часу його винесення.

Кримінальне переслідування Мосійчука в Росії триває роками, почалося воно задовго до 2026 року. Москва роками знала і про його політичну біографію, і про антиросійські погляди, яких він дотримувався. Проте обвинувальний вирок Московського міського суду з’явився лише 8 вересня 2026 року. Саме тому час, коли російська судова система зрештою довела справу до обвинувального вироку, став для колишнього депутата не менш важливим, ніж сам вирок.

Ігор Мосійчук не вважає цей момент випадковим. За його трактуванням, за останні роки змінилася насамперед його власна публічна позиція: від радикальної риторики минулого він перейшов до послідовних закликів припинити війну.

Саме звідси походить одна з центральних і важливих тез і тверджень Мосійчука - про існування умовних "партії війни" та "партії миру", причому не лише в Україні чи Росії.

На його переконання, у різних країнах існують політичні, суспільні та інші сили, для яких швидке завершення російсько-української війни з тих чи інших причин є небажаним. Мосійчук вважає, що прихильники продовження війни по різні боки фронту фактично підживлюють аргументацію одне одного: радикальна риторика однієї сторони дозволяє радикалам іншої доводити власному суспільству, що переговори неможливі.

При цьому Ігор Мосійчук іде ще далі. Він стверджує, що нинішній російський вирок пов’язаний саме з його антивоєнною позицією.

"Цей вирок мені, і я в цьому твердо переконаний, насправді винесений російським судом на вимогу російської партії війни, яку, як я не виключаю, про цю послугу попросили їхні партнери з української партії війни - мародери та корупціонери, які на цій війні роблять гешефт, криваві бакси рахують", - заявив він.

У своїх заявах Мосійчук говорить насамперед про політичну логіку, за якої радикальні сили з протилежних сторін можуть об’єктивно бути зацікавленими в існуванні одна одної навіть без прямої взаємодії.

"Чому їх не судять, а Мосійчуку - вісім років?"

На підтвердження своєї аргументації Мосійчук пропонує звернути увагу на українських публічних діячів із явно вираженою жорсткою антиросійською позицією.

Серед інших він називає Сергія Стерненка, Ігоря Лаченкова, Сергія Притулу, Михайла Федорова, Рустема Умєрова, Михайла Подоляка, Мар’яну Безуглу, Віталія Портникова та інших. Мосійчук зараховує їх до публічних прихильників того підходу до війни, який сам називає "партією війни".

Санкції в Україні

Російський вирок - не єдиний обмежувальний захід, із яким зіткнувся Ігор Мосійчук.

25 травня 2025 року президент України Володимир Зеленський увів у дію рішення РНБО про застосування персональних санкцій, до переліку яких потрапив і колишній народний депутат. Сам факт застосування санкцій до Мосійчука підтверджується відповідним рішенням української влади.

Щодо причин їх застосування, від української влади досі обґрунтованих пояснень не було. Натомість Мосійчук має власну версію. Він стверджує, що санкції стали реакцією на його журналістську діяльність, мова про розслідування, в яких він розповідав про ймовірну корупцію серед людей, близьких до української влади, зокрема до осіб з оточення Володимира Зеленського.

Ще після запровадження обмежень у травні 2025 року Мосійчук публічно називав їх своєрідною "відзнакою за журналістську роботу".

Тепер він ставить поруч два рішення, ухвалені в різних країнах: санкції в Україні та вісім років позбавлення волі в Росії.

"От і маю в Україні санкції виключно за журналістську діяльність, а в Росії - вісім років позбавлення волі. Так і живу!" - заявляє Мосійчук.

Як наслідок, виникає картина подвійного тиску. З одного боку - українські санкції, мотиви яких пов’язуються з публічною та журналістською діяльністю. З іншого - російський обвинувальний вирок у справі, яка стосується минулих антиросійських дій.

І обидві історії Мосійчук тепер вписує у значно ширше питання - кому сьогодні вигідний мир і кому вигідне продовження війни.

"Партія миру" без поділу українців

Попри російський вирок та українські санкції, Мосійчук заявляє, що не збирається відмовлятися від своєї нинішньої позиції.

Він говорить про необхідність створення не формальної політичної організації, а широкої умовної "партії миру", яка могла б об’єднати українців навколо однієї мети - припинення війни та збереження держави і людей.

На переконання Мосійчука, питання миру має стояти вище за внутрішні суперечки українського суспільства - мовні, релігійні, партійні чи історичні.

"Я закликаю до єднання в боротьбі за мир у нашій Україні всіх українців незалежно від того, якою мовою ви розмовляєте, до якої церкви ходите і кого вважаєте національним героєм, до якої партії належите та яку ідеологію сповідуєте - до єднання в умовну "партію миру", головним завданням якої буде зупинити війну та смерті в Україні", - говорить він.

Водночас Мосійчук заявляє про готовність говорити не лише з однодумцями всередині України. Він вважає необхідним шукати людей, готових до мирного діалогу, і в Росії.

"Я готовий до діалогу з адекватними людьми миру в Росії, адже лише діалог, дискусія здатні віднайти формулу, як зупинити війну та повернути мир на нашу українську землю", - заявив Мосійчук.

Для нього ця позиція, за його словами, не означає відмови від української державності. Навпаки, він представляє боротьбу за припинення війни як боротьбу за її збереження - разом зі збереженням українського народу та майбутнього наступних поколінь.

По суті, історія Ігоря Мосійчука звісно, що може мати простір для суперечок, для цього й існує свобода слова. Можна не погоджуватися з його певними політичними оцінками, його трактуванням тих чи інших подій, запропонованими ним шляхами до миру. Так само можна критично оцінювати його власне політичне минуле - частину своїх тодішніх вчинків сьогодні переосмислює і він сам.

Проте реальна хронологія залишається реальною хронологією: російська справа проти Мосійчука існувала роками, а обвинувальний вирок із вісьмома роками позбавлення волі з’явився 8 вересня 2026 року, коли сам колишній депутат вкрай активно позиціює себе як прихильник переговорів і якнайшвидшого припинення війни.