Микола Злочевський: мільярдні доходи, яхта за 25 млн і газові родовища

Як ми раніше писали, історія Миколи Злочевського — колишнього міністра екології часів Віктора Януковича — демонструє разючий контраст між наслідками резонансної корупційної справи та масштабами бізнесу, пов’язаного з його родиною. Новий етап цієї історії — фінансові результати компаній, придбання дорогої нерухомості та ситуація навколо українських нафтогазових родовищ. За даними опублікованого 8 жовтня 2026 року матеріалу, сукупний дохід компаній, пов’язаних із дочками ексміністра, у 2025 році сягнув 21,6 млрд грн, тоді як інформація про продаж його яхти RHINO за 25,6 млн євро збіглася з новим витком дискусії про доступ до перспективних газових активів.

Головне питання в історії Миколи Злочевського — не лише те, як його бізнес зберігся після гучного кримінального провадження, а й те, наскільки прозоро сьогодні працюють структури, пов’язані з колишнім урядовцем. Величезні фінансові показники самі по собі не доводять порушень. Однак поєднання енергетичних активів, складної корпоративної структури, судових спорів і державних рішень щодо користування надрами потребує уваги суспільства та контролюючих органів.У червні 2020 року НАБУ і САП повідомили про викриття спроби передати керівництву антикорупційних органів 6 млн доларів. За версією слідства, 5 млн доларів призначалися за закриття кримінального провадження, а ще 1 млн доларів мав отримати посередник. Справу пов’язували з інтересами Злочевського, який на той час перебував за кордоном.У серпні 2023 року Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості, за якою ексміністру призначили штраф у 68 тис. грн. Окремо фігурувала значна сума коштів, переданих на потреби оборони. У 2022 році вилучені 6 млн доларів також були спрямовані на підтримку обороноздатності держави.Ці обставини важливо розглядати окремо: кошти на оборону стали реальним внеском, однак вони не усувають суспільних запитань щодо співмірності покарання та прозорості судового процесу. Угода зі слідством завершила справу конкретним юридичним рішенням, але не ліквідувала бізнес-структури, пов’язані з родиною колишнього міністра.За даними, наведеними в публікації про фінансові результати родинних компаній, у 2025 році їхній сукупний дохід становив близько 21,6 млрд грн. Це показник доходу, а не чистого прибутку чи особистого заробітку Злочевського. Проте він дає уявлення про економічний масштаб бізнес-групи, яка продовжує працювати в Україні.Газовидобування: головний актив родинної бізнес-групиКлючовим джерелом доходів залишається газовидобувний сектор. Однією з найбільш помітних компаній групи є ТОВ «Еско-Північ», яке, згідно з оприлюдненими фінансовими даними, у 2025 році отримало 13,8 млрд грн доходу та 2,2 млрд грн чистого прибутку. Таким чином, на одну компанію припадала значна частина загального доходу підприємств, пов’язаних із родиною Злочевського.За наведеними даними, за перше півріччя 2026 року чистий прибуток «Еско-Північ» перевищив 1,6 млрд грн. Компанія здійснює видобування на підставі семи спеціальних дозволів на користування надрами. Водночас один із дозволів — на Шевську площу в Дніпропетровській області — оскаржує прокуратура.Ця ситуація показує, чому для оцінювання енергетичного бізнесу важливі не тільки фінансові звіти. Дозвіл на видобування дає компанії доступ до природного ресурсу, вартість якого залежить від запасів, цін на газ, витрат на буріння та інфраструктури. Тому правовий статус ліцензій може мати довгострокове значення для оцінки бізнесу.Окремі питання виникають і щодо митного оформлення обладнання. У матеріалі про компанії групи згадується кримінальне провадження, у межах якого підприємства підозрюють у можливому ухиленні від митних платежів під час імпорту газовидобувної техніки. За версією слідства, обладнання могли оформлювати як вживані запчастини або металобрухт, що потенційно зменшувало митні витрати.Однак наявність кримінального провадження не дорівнює доведеній вині. Для остаточних висновків потрібні процесуальні рішення та підтверджені документи. Критичне питання полягає в іншому: чи достатньо ефективно державні органи перевіряють операції великих видобувних компаній, особливо коли йдеться про значні суми імпортного обладнання та використання природних ресурсів.Для держави прозорість цього сектору має безпосереднє значення. Від правильного декларування імпорту залежать надходження до бюджету, а від дотримання ліцензійних умов — законність видобування ресурсів. У випадку великих приватних гравців ці вимоги мають бути однаковими незалежно від їхніх політичних зв’язків або історії власників.Яхта RHINO за 1,3 млрд грн і Стинавське родовище: збіг, який потребує поясненьЩе один сюжет, який привернув увагу до Злочевського, — інформація про продаж його 54-метрової супер’яхти RHINO. За оприлюдненими даними, судно виставили на продаж за 25,6 млн євро, що становить понад 1,3 млрд грн за відповідним валютним перерахунком.Сам факт володіння дорогою яхтою або її продажу не є порушенням закону. Проте в цьому випадку увагу привертає збіг у часі: повідомлення про угоду з яхтою з’явилося на тлі обговорення можливого отримання доступу до Стинавського нафтогазового родовища у Львівській області.Історія родовища складніша за звичайну боротьбу компаній за ліцензію. Після запровадження санкцій щодо компанії, яка володіла дозволом на видобування, роботи на ділянці призупинилися. Згодом виникло питання про подальше використання родовища та можливість передачі відповідних прав.За даними опублікованого розслідування, державне підприємство «Геоінформ України» відхилило пропозицію щодо Стинавського родовища. Серед названих причин — невідповідність меж запропонованої ділянки затвердженому контуру родовища та накладення на територію, пов’язану з чинним спеціальним дозволом іншої компанії.Ця друга обставина має принципове значення. За інформацією розслідування, дозвіл на Семигинівське родовище, оформлений на ТОВ «Парі Нафтогаз», не містив обмеження за глибиною використання надр. Компанія, за наведеними даними, пов’язана з дочками Злочевського через іноземні корпоративні структури.У результаті виникає регуляторна колізія: чинний дозвіл на одну ділянку може впливати на можливість проведення аукціону щодо іншої. Якщо межі родовищ перетинаються, а документи не дають чіткого розмежування за глибиною, рішення державного органу стає залежним від юридичного трактування умов ліцензування.Саме тут потрібні не припущення про домовленості, а зрозумілі відповіді на конкретні питання:Чи відповідають умови чинного спеціального дозволу фактичним геологічним межам родовища?Чому в документі не було чітко визначено обмеження за глибиною, якщо це впливає на доступ до суміжних ресурсів?Чи однаково застосовують правила до всіх претендентів на розробку родовищ?Чи є можливість незалежно перевірити рішення посадовців, які визначають порядок використання надр?Ці питання особливо важливі через економічну цінність Стинавського родовища. У матеріалі наводяться оцінки запасів і можливого видобутку, а також розрахунки потенційної виручки за високих цін на нафту й газ. Водночас такі оцінки не можна прирівнювати до гарантованого прибутку: фактична економіка проєкту залежить від підтверджених запасів, капітальних витрат, технології видобування, податків і ринкової кон’юнктури.

Продаж яхти також не доводить, що кошти від нього призначені для придбання родовища або фінансування відповідної операції. Для такого висновку необхідні документи про рух коштів і конкретну угоду. Проте поєднання дорогого приватного активу, корпоративних зв’язків і спору щодо доступу до природних ресурсів робить прозорість майбутніх рішень особливо важливою.Нерухомість, водопостачання та державні кошти: диверсифікація сімейного капіталуБізнес, пов’язаний із родиною Злочевського, не обмежується газовидобуванням. Ще один напрям — комерційна нерухомість. За даними, наведеними у попередніх публікаціях, протягом двох років родинні структури інвестували понад 1 млрд грн у нерухомі активи. Серед об’єктів згадувалися будівля Kyiv Food Market, офіс банку «Аркада», колишній завод «Укрпідшипник» та нерухомість у центральній частині Києва.У квітні 2026 року увагу привернула купівля недобудованого комплексу Sky Towers у столиці. За оприлюдненою інформацією, угода оцінювалася приблизно у 560 млн грн, а покупцем стало ТОВ «Тех Інвест Постач Плюс». Розслідування вказує на корпоративні зв’язки цієї компанії зі структурами, пов’язаними з дочками Злочевського.У таких операціях важливо розрізняти формального покупця, кінцевого бенефіціара та джерело фінансування. Сам по собі невеликий статутний капітал компанії-покупця не доводить її неспроможності придбати дорогий актив: фінансування може здійснюватися через кредити, позики, внески власників або інші законні механізми. Але саме тому суспільний інтерес становлять документи про фінансування угоди, структуру контролю та подальше використання придбаного майна.Інший напрям — водопостачання. Компанія «Інфокс», яка, за наведеними даними, належить дочкам ексміністра через кіпрську структуру, працює у сфері забору, очищення та постачання води. У 2025 році її дохід від діяльності, пов’язаної з водопостачанням, оцінювався приблизно у 2,2 млрд грн, а чистий прибуток — у 38 млн грн.У матеріалі також згадується, що компанія отримувала кошти за державними закупівлями. За наведеними даними, сукупна сума таких контрактів із 2017 року становила близько 173 млн грн.Участь приватної компанії в державних закупівлях сама по собі не є проблемою. Вирішальними є конкурентність процедур, виконання договорів, обґрунтованість тарифів та належне використання бюджетних коштів. Однак для підприємств, які надають критично важливі послуги населенню, рівень прозорості має бути особливо високим.У підсумку вимальовується модель диверсифікованого бізнесу: видобування енергоресурсів, операції з нерухомістю, водопостачання та інші комерційні напрями. Така структура зменшує залежність від одного ринку й дає змогу розподіляти капітал між різними активами.Водночас складна корпоративна архітектура ускладнює зовнішню оцінку того, хто саме контролює бізнес, як розподіляються доходи та які компанії несуть основні фінансові ризики. Це не доказ порушень, але достатня причина для уважного аналізу реєстраційних даних, фінансової звітності та пов’язаних операцій.Що ця історія говорить про контроль над природними ресурсамиНайважливіший аспект історії Злочевського виходить за межі особистих статків. Йдеться про взаємодію великого приватного бізнесу з державою у сферах, де доступ до ресурсів залежить від адміністративних рішень.Злочевський очолював Міністерство екології та природних ресурсів у 2010–2012 роках. Це відомство було пов’язане з регулюванням природокористування. У наступні роки структури, пов’язані з його бізнесом, продовжили працювати у видобувному секторі, використовуючи спеціальні дозволи на користування надрами.Однак історична послідовність подій не є автоматичним доказом того, що конкретні ліцензії були отримані незаконно. Для такого висновку необхідно встановити обставини видачі кожного дозволу, дотримання процедур і наявність або відсутність конфлікту інтересів. Саме таке розмежування фактів і припущень дозволяє уникнути необґрунтованих звинувачень.Проблема полягає в іншому: природні ресурси належать до сфери суспільного інтересу, а рішення про їх використання впливають на бюджетні надходження, енергетичну безпеку та конкуренцію. Якщо умови ліцензування створюють можливість блокувати доступ інших претендентів до родовища, держава повинна пояснити правові підстави такого рішення.У ситуації зі Стинавським і Семигинівським родовищами ключовим тестом має стати якість регуляторної процедури. Необхідно встановити, чи правильно визначені межі ділянок, чи відповідають дозволи законодавству та чи мають усі потенційні учасники доступ до однакових правил.Для суспільства важливо також розуміти різницю між доходом компанії, її прибутком і сумою податків, сплачених до бюджету. Дохід у 21,6 млрд грн не означає, що держава отримала відповідну суму податків або що власники особисто заробили мільярди. Але такі масштаби діяльності виправдовують уважний аналіз податкових платежів, рентабельності, використання надр і державних контрактів.Зрештою, ефективний контроль не повинен залежати від прізвища власника. Якщо порушення є, їх необхідно доводити в установленому законом порядку. Якщо компанія діє законно, рішення державних органів мають бути достатньо прозорими, щоб усунути обґрунтовані сумніви щодо вибіркового застосування правил.Висновок: мільярдний бізнес і питання, які залишаються відкритимиІсторія Миколи Злочевського поєднує три різні сюжети: завершення гучної корупційної справи, збереження мільярдного бізнесу, пов’язаного з його родиною, та нові питання щодо доступу до українських енергетичних ресурсів.Угода зі слідством у 2023 році завершилася штрафом у 68 тис. грн і значними внесками на оборону. У 2025 році сукупний дохід компаній, оформлених на дочок ексміністра, становив близько 21,6 млрд грн. Паралельно увагу привернули операції з нерухомістю та повідомлення про продаж яхти RHINO на тлі дискусії навколо Стинавського родовища.Жоден із цих фактів окремо не доводить незаконності бізнесу або конкретних домовленостей. Проте їх сукупність ставить перед державою питання про прозорість ліцензування, контроль за використанням надр, корпоративну відповідальність і доступність судових рішень.Головний критерій тут — не гучність прізвища й не розмір статків, а якість доказів і рівність правил. Якщо державні органи здатні надати чіткі відповіді щодо ліцензій, фінансування угод і дотримання законодавства, це зніме частину суспільних питань. Якщо ж рішення залишатимуться непрозорими, історія Злочевського й надалі буде символом розриву між масштабом економічного впливу та довірою до інституцій.