Чому Україна не створила достатньо нової генерації: експертка назвала головні перешкоди

Експертка назвала ключові проблеми цьогорічної підготовки до опалювального сезону. Йдеться про заходи на державному рівні, які влада повторює впродовж усіх років повномасштабної війни, незважаючи на їхню низьку ефективність.

Змінити ситуацію можна, лише якщо уряд почне чесно говорити із суспільством про ризики й ухвалить рішення, які роками відкладав. Ці рішення непопулярні, тому їх і переносять із року в рік. Про це пише Марія Цатурян, аналітикиня та керівниця з комунікацій Ukraine Facility Platform, у статті «Зачароване коло п’ятої зими: чому ми програємо енергетичну битву з Росією».

Помилки

По-перше, уряд знову зосередився на засобах протидії російському терору. Це працювало кілька років тому, але нині є неефективним. Так, ставку знову зробили на відновлення старих великих електростанцій: міністр енергетики Денис Шмигаль у вересні звітував про рекордні 4,8 ГВт відновлених потужностей. Але зупинити їхню роботу здатна перша ж серія масованих ракетних ударів.

По-друге, ресурси вкладали в укриття на енергооб’єктах, які вже не відповідають актуальним військовим загрозам. За даними міністра, для високовольтних автотрансформаторів побудовано близько 200 укриттів, які, безумовно, потрібні. Однак росіяни вже обходять цей захист, десятками дронів руйнуючи решту критичного обладнання ключових для енергосистеми високовольтних підстанцій.

По-третє, відповідальність переклали на громади, які насправді не мають спроможності ефективно виконати плани стійкості.

«Їхнє виконання восени прем’єр-міністр Сергій Корецький назвав незадовільним. Сам уряд тим часом покладався на запас міцності енергосистеми й заколисував суспільство тією самою комунікацією «на нас чекає найважча зима, але ми впораємося»», — підкреслює авторка.

Що робити

Авторка зазначає, що, якщо ворог системно виводить із ладу великі електростанції і робить цілі регіони заручниками магістральної мережі, генерацію треба децентралізувати і зменшити залежність від магістральної інфраструктури: розосередити по громадах і наблизити до споживача.

Сотні невеликих об’єктів (5–10 МВт кожен) у громадах і довкола них здатні хоча б частково живити критичну інфраструктуру в години пікового споживання взимку, і вивести їх усі з ладу значно важче, ніж одну велику ТЕС чи підстанцію «Укренерго». До того ж невелику установку можна побудувати чи відремонтувати за кілька місяців, тоді як деякі блоки великих ТЕС неможливо повернути до роботи навіть за пів року.

«Саме цього уряд так і не зробив: не створив умов, за яких бізнес і громади разом будували б нову децентралізовану генерацію. Чому? Бо це потребує від уряду й парламенту низки системних рішень, які зменшують політично вмотивований ручний контроль держави над енергетикою», — підкреслює аналітикиня.

Перше, що потрібно зробити, — створити умови для приватних інвестицій у генерацію. Для цього потрібні непопулярні регуляторні рішення, які роками відкладали. Найважливіше з них — розв’язати боргову кризу на енергоринку, обсяг якої вже перевищує 2 млрд євро: зупинити накопичення нових боргів і змусити тих, хто встановлює тарифи нижчими за собівартість, покривати різницю. Поки борги зростають, інвестор не повірить, що йому заплатять, і будуватиме генерацію лише для себе.

Друге — виконати зобов’язання, які Україна вже взяла на себе в межах євроінтеграції: незалежне корпоративне управління державних енергокомпаній, незалежний галузевий регулятор НКРЕКП, об’єднання ринків з ЄС і поступова відмова від ручного регулювання цін.

«Саме ці реформи позбавляють державу можливості вручну розподіляти гроші й доступ до ринку, а отже, послаблювати систему в тривалій перспективі. Проте майже через рік після корупційного скандалу, відомого як «Міндічгейт», інвестори досі не бачать обіцяних змін», — додає авторка.

З іншими статтями Марії Цатурян можна ознайомитися за посиланням.