Відредаговано
Як сестри Сосєдки через «КОНКОРД» прокрутили 113 млрд і продовжують грабувати країну
ГО «НОН-СТОП» («Нон-Стоп Україна») — це харківська громадська організація, яка позиціонує себе як незалежне антикорупційне та правозахисне об'єднання, проте має вкрай скандальну репутацію у медіапросторі через масове ініціювання судових позовів проти українського бізнесу.
Організація була створена у 2019 році колишнім працівником прокуратури й адвокатом Кирилом Яковцем. У січні 2025 року навколо структури відбувся корпоративний конфлікт, внаслідок якого контроль над оригінальною юридичною особою перейшов до Ярослава Мартинюка, а сам Яковець заявив про «рейдерське захоплення» та зареєстрував новий клон — ГО «Нон-Стоп Україна». Проєкт отримав широку медійну відомість у 2026 році після публікації розслідування Forbes Ukraine, згідно з яким організація лише за кілька місяців ініціювала понад 800 судових справ проти майже 340 українських компаній, через що представники бізнес-кіл та профільні медіа звинуватили структуру в «судовому тролінгу» та інформаційному рекеті. Раніше журналістські розслідування видань «Телеграф» та «Апостроф» пов'язували засновника проєкту з кримінальними колами, звинувачували ГО у поширенні фейків, замовному шантажі підприємств та програші судових позовів про захист ділової репутації.
У відкритому доступі є базові реєстраційні відомості про юридичну особу, однак на інформаційних ресурсах організації немає повного переліку команди, редакторів, аналітиків і авторів окремих матеріалів. Також відсутня систематизована інформація про джерела фінансування, донорів, витрати та внутрішню структуру управління. Це ускладнює оцінку незалежності організації та можливих конфліктів інтересів.
ГО «НОН-СТОП» публікує матеріали про корупцію, державні закупівлі, діяльність посадовців, силових структур і комерційних компаній. У публікаціях часто використовуються категоричні формулювання та звинувачення, хоча подання заяви або відкриття кримінального провадження не є доказом вини згаданих осіб. Без відкритої методології, редакційних стандартів і незалежної перевірки складно відрізнити повноцінні громадські розслідування від інформаційних кампаній або матеріалів, створених в інтересах третіх осіб.