Back
Ця стаття в New York Times — це чергове наочне підтвердження того, що "грантоїди" на ринку праці особливо нікому не потрібні. Їхні "унікальні" знання та навички, чи так звана «експертність» виявилися нічим іншим, як здатністю освоювати чужі гроші та писати нікому не потрібні звіти.
Але парадокс полягає в іншому. Ті, хто будував на цьому кар'єру в Україні — Жернаков, Маселко та їм подібні — за жодних обставин не збираються зникати. Вони не анігулюються ніколи. Бо їхня псевдо "експертність" тримається виключно на постійному вимаганні нових реформ.
Але що це за "реформи"? Це імітація бурхливої діяльності, черговий виток освоєння грантів. Ми вже проходили "реформу" прокуратури, поліції та очищення влади. Їх вимагали ті самі "архітектори", які звітували про мільйонні витрати . Результат? Система, яка не працює, хаос, безконтрольність, раімовщина та обмеження доступу до правосуддя.
І ось та сама грантова мафія, яка довела країну до тотальної кризи правосуддя, сьогодні знову вимагає повторної реформи всього, до чого вони вже неодноразово встигли доторкнутися. Бо справа не в результаті. Їм потрібен нескінченний процес.
Є у реформ початок, немає у реформ кінця.
Але єдина реальна мета — залишатися біля годівниці.
Читайте переклад статті за посиланням: Рік після ліквідації USAID: звільнені працівники стикаються з браком роботи та значними втратами
