Back
Судді місцевих загальних судів почали обговорювати ініціативу парламенту з ухвалення нового Цивільного кодексу.
Очікувано, що прочитати весь проєкт суддям дуже складно, оскільки щодня треба розглядати по 30-40 справ.
Очікувано, що судді не розуміють, чому в принципі треба ухвалювати новий кодекс, і що не так зі старим.
Також, очікувано, що судді здивовані необхідністю введення нового поняття - «доброзвичайність». Оскільки вже давно працює принцип добросовісності. А віднедавна ще й введено поняття доброчесності.
Зацитуємо деяких суддів:
Суддя Жуковська:
«По суті і «доброзвичайність» для мене звір новий. Все, що можу сказати «сходу», то це треба буде переписувати чи пак вносити зміни в купу інших нормативно-правових актів, бо лише до «доброчесності» звикли, цивільний принцип «добросовісності» в Україні має десь 22 рочки, а тут вже «доброзвичайність» якась.
Мені ще от цікаво, якщо в місцевості, де я працюю, велике ромське поселення і в них нормальним є «віддавати дівчат заміж» вже років з 12-14, то це «доброзвичайно» чи ні? Не люблю абстрактних термінів, якщо чесно.
Ото кілька тижнів тому дивувалася, що в суд приходила 16-річна ромка з 5 річним старшим сином, яка не так давно народила ще одну дитину. І якщо це нормально для етносу, чи мені, як судді, це вже вважати «доброзвичайним»?»
Суддя Примак-Березовська:
«Вважаю, це абсолютно не на часі! Це лише посилить кризу судочинства, яка занадто довго триває через різні чинники. Нестача кадрів, недофінансування… та багато іншого. Такі фундаментальні зміни можливі у стабільній правовій, економічній та політичній системах. Ми ж поки на шляху до цього в умовах війни та виснаження. Все буде переписано, на формування сталої практики підуть роки, це затягуватиме і так довготривалий розгляд справ… Не знаю як цього не розуміють автори цієї законодавчої ініціативи».
А нам здається, що автори нового ЦКУ все чудово розуміють. Вони просто хочуть створити черговий правовий хаос, щоб потім роками заробляти на захисті дисертацій.
Що ще робити Стефанчуку після завершення роботи в парламенті?
Звісно ж очолити якусь кафедру і наступні 20 років кувати нових бездарних «науковців», які не зможуть навіть нормально сформулювати, а що ж таке приватні відносини.
