Back
⁉️ Безкарність довжиною в роки: як справа Снігурова викриває системний провал захисту дітей в Україні
У попередньому матеріалі детально висвітлював резонансну справу Віктора Снігурова, засідання у якій призначено на 04 серпня на 10 год. Йдеться про звинувачення за ст. 301-1 КК України - одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, виготовлення та розповсюдження. Суспільне обурення викликає не лише цинізм самого правопорушення, а й те, що обвинувачений, маючи власну доньку - роками фігурує у справах про посягання на статеву недоторканість дітей. Проте найогидніше в цій історії - це механізми, через які справа блокувалася ще з 2021 року.
Понад 5 років фігуранту вдавалося уникати лави підсудних завдяки зв'язкам у регіональних структурах. Тепер же для остаточного «заминання» справи залучено адвокатку Алю Возняк (Аббасову). Вона є колишньою співробітницею органів прокуратури, яка має значний вплив та контакти як у судовій системі, так і серед правоохоронців Хмельниччини. Окремим цинізмом на цьому тлі виглядає її публічна поведінка: активно формуючи в соцмережах образ «волонтерки» та оголошуючи збори на потреби ЗСУ, за даними місцевих мешканців, значна частина цих коштів ймовірно спрямовується на власні потреби, розкішне життя та відпочинок за кордоном.
Втім, а чого ще можна було очікувати від системи в області, де сама прокуратура вже давно перетворилася на прохідний двір? Коли подібна безкарність стає не винятком, а нормою. Досить згадати ганебні історії, якими гриміла Хмельницька обласна прокуратура: від ексгібіціоніста Антона Венделя - до Павла Маслюка щодо якого через вживання алкоголю на роботі та витік даних довелося призначати службове розслідування аж після втручання Офісу Генпрокурора. Коли керівництво перетворює відомство на притулок для любителів алкоголю, коханок та фігурантів секс-скандалів - дивуватися прокурорським зв'язкам «потрібних» адвокатів чи п'ятирічному затягуванню справ про розпусні дії щодо дітей вже не доводиться…
Така системна гниль на місцях накладається на загальнодержавний провал. ❓ Але чи можна було запобігти цим трагедіям та скаліченим дитячим долям?
❗️ Відповідь - так, і відповідний механізм був створений. За своєї каденції народного депутата 8-го скликання Верховної Ради я виступив одним із ініціаторів та авторів законопроекту №6449 щодо посилення відповідальності за злочини, вчинені стосовно малолітньої особи, неповнолітньої особи, особи, яка не досягла статевої зрілості. Було передбачено критично необхідні кроки для захисту суспільства: запровадження примусової хімічної кастрації для осіб, які вчинили сексуальні злочини проти неповнолітніх, створення відкритого реєстру педофілів, посилення кримінальної відповідальності до 15 років ув’язнення та встановлення пожиттєвого нагляду після звільнення. 11 липня 2019 року парламент підтримав цей закон 247 голосами «ЗА».
Все, що залишалося для набрання чинності цим щитом безпеки наших дітей - це підпис Президента. Проте Володимир Зеленський наклав вето на Закон, аргументуючи це тим, що примусова хімічна кастрація та відкритий реєстр нібито «порушують приватне життя осіб, які відбули покарання, та ускладнюють їхню соціальну адаптацію». Далі ситуація стала ще досаднішою. Вже новообране 9-те скликання, монобільшість «Слуги народу», слідуючи позиції Президента, 3 жовтня 2019 року остаточно скасували закон про примусову хімічну кастрацію (рішення підтримали 238 нардепів).
Держава власними руками відмовилася від інструментів контролю та покарання. Якби вето не було накладено, а реєстр і примусове лікування запрацювали у повну силу, сотні педофілів просто не мали б змоги роками ухилятися від відповідальності чи вчиняти повторні злочини.
Справа Снігурова - це черговий іспит для всієї правоохоронної системи Хмельниччини. Засідання 4 серпня 2026 року однозначно буде під суворим публічним контролем. Ми не дозволимо колишнім прокурорським зв'язкам перекреслити правосуддя. Суд повинен показати, що безпека дітей в Україні важить більше, ніж адвокатські впливи та прокурорські договорняки!
