Як Бородянський райсуд Київської області вперше виправдав російського окупанта

1 квітня ознаменувалось важливим прецедентом в українському правосудді: Київський апеляційний суд розпочав перегляд справи Євгена Мурзінцева — військовослужбовця росгвардії, чия історія стала першим випадком виправдання російського окупанта з початку повномасштабного вторгнення. У жовтні 2025 року Бородянський райсуд вирішив, що зібраних доказів недостатньо для підтвердження провини у пограбуванні приватного будинку в селі Блиставиця. Це рішення викликало резонанс, поставивши під сумнів методику доведення воєнних злочинів у випадках масового мародерства.

Видання Watchers аналізує конфлікт правових позицій: прокуратура наполягає на системному підході, де факт служби Мурзінцева у підрозділі, що окупував село, та його 25-кілограмова посилка з Білорусі є достатніми непрямими доказами. Натомість захист апелює до «географічних провалів» слідства, стверджуючи, що фіксація номера телефону за 100 кілометрів від місця злочину та використання відео з соцмереж як бази обвинувачення грають на користь підсудного. Цей процес є лакмусовим папірцем для української Феміди: чи зможе вона втримати високий стандарт доказовості, не перетворюючи правосуддя на формальність навіть у справах проти ворога.

Прокурор вважає, що суд першої інстанції обмежився визнанням самого факту крадіжки, а не вчиненням воєнного злочину, та захисник обвинуваченого вважає, що докази прокуратури скоріше підтверджують алібі підсудного. Детальніше про цю справу читайте в матеріалі Watchers.

Не вистачило доказів

30 жовтня 2025 року Бородянський райсуд Київської області виправдав громадянина рф Євгена Мурзінцева – військовослужбовця росгвардії, якого заочно обвинувачують у пограбуванні будинку на Київщині під час окупації.

За версією слідства, Мурзінцев пограбував будинок місцевої мешканки, яка не перебувала вдома під час окупації села Блиставиця. Після повернення додому вона побачила, що з помешкання зникла побутова техніка, прикраси, інструменти і був пошкоджений компʼютер.

Серед доказів, які надала сторони обвинувачення, були покази свідка – сусіда, якого допитав суд. Чоловік розповів, що бачив, як до помешкання потерпілої заходили російські військові. Після деокупації він знайшов у себе в огороді, де окопувалися російські військові, табличку від російського БТРа з номером військової частини та прізвищем особи, відповідальної за машину.

Скріншот відео з білоруського відділення пошти СДЕК, де російські військові відправляють награбоване в Україні. Джерело: Беларускі Гаюн

Прокуратура також представила суду відео, де за версією слідства, Мурзінцев й інші росгвардійці, відправляли посилки з відділення експрес-пошти “СДЕК” у м.мозир республіки білорусь. У вироці йдеться, що обвинувачений відправив посилку, вагою майже 25 кілограм, до поштового відділення м.рубцовська алтайського краю російської федерації. Ця інформація також, за даними слідства, міститься і в товарно-транспортних накладних, які також були опубліковані в телеграм-каналах під назвою “Добродії з Білорусі злили частину тих мародерів-окупантів, які відправляли викрадене з України до своїх домівок. Там є всі адреси та ПІБ. Посадка на ніж усіх цих вибл..ків вже дуже близька”.

Окрім цього, серед доказів також є дані слідства, що номер обвинуваченого 24 лютого 2022 року був зафіксований у Київській області Іванківському районі селі Копачі.

Проте суд першої інстанції вирішив, що цих доказів недостатньо. У тексті вироку вказано, що надані суду докази лише підтверджують присутність Мурзінцева на території України у складі зс рф, і той факт, що він відправляв посилку з білорусі, але це ніяк не були речі потерпілої. Враховуючи це, суд визнав Мурзінцева невинуватим і виправдав, у зв’язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.

Прокуратура оскаржила це рішення у листопаді 2025 року.

Державний обвинувач просить 10 років, адвокат говорить про алібі

На першому засіданні, яке відбулося 1 квітня, прокурор Офісу Генерального прокурора Дмитро Синюк повідомив суду, що сторона обвинувачення вважає вирок суду першої інстанції необґрунтованим.

“Фактично суд визнав, що дійсно було розграбування. Але при цьому суд обмежився тим, що має бути доведено вчинення крадіжки конкретною особою у конкретної людини. А ми інкримінуємо саме вчинення воєнного злочину, санкція статті якого передбачає заборону на пограбування загалом. У даному випадку, ми інкримінуємо Мурзінцеву вчинення воєнного злочину, а саме пограбування майна у Бучанському районі під час окупації Київської області. Ці дії зафіксовані та підтверджені слідством”, – сказав прокурор.

Він також додав, що дійсно слідство не має “прямого” свідка, який бачив би, що саме Мурзінцев виходив з будинку потерпілої з речами, але є факт масових пограбувань цивільного майна російськими солдатами.

“Ми маємо докази, що військова частина, службу у якій проходив Мурзінцев, перебувала на території села Блиставиця, факт розграбованих будинків, вивезення майна і ми співставили під час слідства хто із військових і яке майно відправляв додому. Таким чином Мурзінцеву було інкриміновано пограбування будинку потерпілої сторони”, – сказав державний обвинувач.

Враховуючи це, він просив суд скасувати рішення першої інстанції, визнати винним Мурзінцева у вчиненні воєнного злочину та призначити покарання у вигляді позбавлення волі терміном на 10 років.

Євгеній Мурзінцев. Фото: із соцмереж

Адвокат обвинуваченого з Центру безоплатної правничої допомоги Сергій Остапенко заявив суду, що докази сторони обвинувачення виглядають насправді як алібі Мурзінцева, а не докази його вини. За його словами, під час досудового розслідування не було встановлено, що Мурзінцев перебував на території села Блиставиця.

“Із номера, який нібито належить Мурзінцеву, дзвінки фіксувалися у Чорнобилі. Де Чорнобиль і де Блиставиця ( відстань, яку показує Google Maps, – 117 км – W )? Прокурор сказав, що нібито в лісі знайшли КАМАЗи з речами. Але це ж в лісі, не в Блиставиці. Як можна це співставити? Хто небудь знає, які саме речі відправляв мій підопічний з території білорусі? Набрали фотографії з тіктоку, на яких є військові у поштовому відділенні у Мозирі, й підписано “російські мародери відправляють награбоване майно”. Може треба допитати особу, яка розмістила це відео – звідки він знає, що це саме награбоване майно? Бо такі докази – це смішно. Я навіть жодного папірця не взяв, бо тут повністю відсутні докази”, – сказав адвокат обвинуваченого.

Окрім цього, Остапенко додав, що вважає вирок першої інстанції законним та обгрунтованим.

Далі суд перейшов до клопотання прокурора щодо дослідження письмових доказів. Прокурор Дмитро Синюк просив суд дослідити відео з поштового відділення “СДЕК” у мозирі, товарно-транспортні накладні, які були опубліковані в телеграм-каналах у квітні 2022 року, витяги й рапорти від правоохоронних органів й інших відповідних структур, які, на думку слідства, підтверджують факт перебування Мурзінцева на території Київської області.

Захисник не заперечив, додавши, що в цих документах не фігурує прізвище Мурзінцева.

Порадившись на місці, колегія суддів задовольнила клопотання прокурора й призначила наступне засідання на липень цього року.