Як історію 30 років штучно спотворюють терміном «Українська революція»

Щороку наприкінці жовтня — на початку листопада зазвичай згадують про революцію 1917 року. Внаслідок цієї події було проголошено Українську Народну Республіку, яка у подальшому до 1923 року боролася за свою незалежність.

У радянській історіографії ця подія звалась Жовтневою революцією, надалі —Жовтневим переворотом (і це одне й те саме, бо латинське слово revolutio саме це й означає). Але завжди Жовтнева революція відзначалась не у жовтні, а 7 листопада — за новим стилем.

Аж ось у 1990-ті роки в українських академічних колах вигадали ще одну революцію — «Українську», яка чомусь тривала чотири роки (1917–1921). Втім, це цілковито суперечить самому поняттю «революція» — швидка й карколомна зміна. Тобто революція в принципі не може тривати довго, тим паче чотири роки.

Отже, чому українська історіографія пішла хибним шляхом у 1990-ті роки?

Усе просто. У той час представників української історичної науки, які висловлювали б державницькі позиції, були одиниці. Практично вся наукова спільнота або мала компартійні квитки у нещодавньому минулому, або навіть продовжувала їх зберігати. Й історію України ці науковці звикли розглядати лише у радянсько-російському контексті й жодного іншого не знали. Мовляв, події 1917 року у радянській та російській емігрантській історіографії називали «Російською революцією», тож ми називатимемо «Українською».

Якби «Українською революцією» позначали лише період 1917 року, а подальший — якимось іншим терміном, такий підхід мав би право на існування. Але корифеї української офіційної історичної науки 1990-х навмисно причепили до терміну «Українська революція» саме період 1917–1921 років. Отже, виходить так, що після 1917 року в Україні не було жодного державотворення: органів управління, збройних сил, власної валюти тощо. Натомість була якась «революція», точніше «отаманщина» — принизливий і значною мірою штучний термін, який повністю нівелює здобутки української державності того часу.