Back
Уявіть собі Париж 1931 року — кипучий котел авангарду, сюрреалізму та нескінченних мистецьких пошуків. У розпалі Міжнародна європейська фотовиставка, де свої роботи представляють метри з усього континенту, намагаючись вразити вибагливу публіку модерністськими ракурсами.
Гран-прі здобуває світлина, яка беззаперечно випадає із загального салонного контексту, пише ZN.ua. На ній — зморшкувате, немов посічене вітрами й часом обличчя літньої української жінки, яка незворушно палить люльку, дивлячись просто в об’єктив із пронизливою, майже містичною гідністю.
Ця фотографія, відома у світі як «Стара гуцулка» (або «Чукутиха з люлькою»), стала справжньою антропологічною сенсацією. Візуальний код Гуцульщини, який досі формує наше уявлення про цей край, створив виходець із Полтавщини — військовий фотограмметрист Микола Іванович Сеньковський.
Із окопів Першої світової — у серце Карпат
Микола Сеньковський. Із серії листівок «Гуцульські діти». Хлопчик у мініатюрному кептарі, дівчинка у вишиваній горботці на тлі типової гуцульської ґражди. Жаб'є (нині Верховина), 1927 р. Микола Сенковський / Wikimedia Commons
Микола Сеньковський народився 1893 року в містечку Пирятині на Полтавщині в родині спадкового шляхтича, колезького радника Івана Сеньковського. Його життєва траєкторія, здавалося б, була зумовлена походженням: класична освіта, кадетський корпус у Петербурзі, де юнак здобув престижну на той час військово-інженерну спеціальність «фотограмметрія» (наука про визначення форм, розмірів і положення об’єктів за їхніми фотографічними зображеннями).
