Росіянин поділився історією про те, як командування відправило строковиків на загибель на Курщині та як вони здалися в полон

Росіянин поділився історією про те, як командування відправило строковиків на загибель на Курщині та як вони здалися в полон

19-річний Едуард Шульц, російський солдат строкової служби, став одним із тих, хто здався в полон ЗСУ в Курській області, що врятувало йому життя. Після прибуття на територію України він розповів, як командування залишило вчорашніх учнів старших класів напризволяще, а "хоробрі" кадировці з "Ахмата" ховалися за їхніми спинами.

Едуард також згадував, як потрапив у полон, та висловив побоювання, що після обміну його, а також інших, можуть відправити на суд до РФ. Розповідь російського військовослужбовця опублікована на YouTube-каналі "Хочу жить".

Шульц розповів, що до моменту потрапляння в полон він провів два місяці і п’ять днів на кордоні в Курській області, а потім Україна розпочала наступ.

"Було страшно, але ми стояли. Охороняли кордон, коли літаки скидали дрони – ми намагалися стріляти по них. Майже всі строковики боялися, бо дрони були з вибухівкою. Ховалися в ями, де можна було сховатися", – зізнається Едуард.

На момент початку Курської операції ЗСУ з кількома десятками строковиків залишався лише один офіцер. Раніше, за словами Шульца, з ними були ще два контрактники, але на момент наступу один із них пішов у відпустку, а інший – на навчання.

Він розповідає, що одного дня до їхніх позицій підійшла українська бронетехніка.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

"Два танки під’їхали до нас і почали бомбити, троє строковиків загинули. Їм просто відірвало половину голови. Коли ми почали відходити лісом (від нашої позиції до іншої було 1,5 км) – почали обстрілювати з танків, мінометів та артилерії, над нами висів великий дрон, який називається "Баба Яга"... Ми, поки йшли, усі плакали і бігли. Боялися. В результаті загинули 13 строковиків. Жоден офіцер, ніхто – тільки строковики. І майже всі строковики (з одним або двома контрактниками) отримали поранення. Комусь навіть відірвало щелепу", – розповів Едуард.

На той момент до російських солдатів на їхньому опорному пункті приєдналися військовослужбовці з іншої позиції, серед яких були і кадировці, які, за словами Едуарда, яскраво проявили себе.

"У нас всі ці офіцери, до одного, всі сержанти, весь "Ахмат", що був з нами – просто ставили ліхтарик на плече, стояли позаду нас, штовхали й казали: "Давайте, йдіть штурмуйте!" Тобто вони самі дуже боялися. Начальник штабу у нас пішов і підірвав себе. І строковиків тоді також повбивало", – говорить росіянин.

Він також розповів, як потрапив у полон.

"Коли ми перебігли на опорний пункт – сиділи чотири дні. А потім зайшли українці. Штурмова група. Почали закидати гранатами. Ми почали говорити офіцерам: "Давайте здамося". Вони сказали: ні, не можна, ні в якому разі. Але ми, всі строковики, почали кричати, що ми здаємося. І почали виходити. Ми боялися, що нас розстріляють чи щось інше. Але все сталося зовсім не так. Коли ми вийшли, до нас добре ставилися. Коли нас привезли до якогось ангару, нам навіть дали їсти – бублики та печиво... Не так все виявилося, як нам розповідали офіцери про полон і про українців... Говорили, що якщо потрапиш у полон – почнуть вуха, рот, дупу пінити, яйця відрізати і так далі... Але я нічого подібного не бачив. Думаю, це було спробою нас залякати, щоб ми не здавалися", – розмірковує Едуард.

У свої 19 років він ніяк не може зрозуміти, чого російське командування чекало від учорашніх учнів і як вони мали зупинити професійну армію, озброєну бронетехнікою, з допомогою "калашів". Едуард запевняє, що завжди був проти війни з Україною, не хотів йти на кордон, але всі спроби його батьків повернути його на безпечну територію залишилися безрезультатними.

Тепер у нього з’явився новий страх: він боїться, що вдома його чекає в’язниця за "зраду".

24 серпня 2024 року Шульц разом із 115 російськими військовополоненими вирушив до РФ для обміну. Що чекало його на батьківщині, чи справдилися його страхи перед російським судом, чи не відправили його російські командири назад у Курську область – наразі невідомо.

Але в будь-якому разі, як зазначають у "Хочу жить", він не став їжею для диких звірів у лісопосадці Курської області. Тим росіянам, які також не готові гинути в безглуздій війні, у проєкті рекомендують наслідувати приклад Едуарда.

Здатися в полон і вижити можна за допомогою чат-бота проєкту в Telegram: t.me/spasisebyabot.

Також можна написати в Telegram чи WhatsApp за номерами +38 095 688 68 88; +38 093 688 68 88; +38 097 688 66 88 або зателефонувати з українського номера на +38 044 350 89 17 та 688.