Померла відома українська поетеса Олександра Ковальова

Померла відома українська поетеса Олександра Ковальова

Український письменник і співак Сергій Жадан повідомив про смерть відомої харківської поетеси Олександри Ковальової. У жовтні вона повинна була відзначати своє 76-річчя, але серце жінки зупинилося вночі 24 вересня. Причину смерті та інші деталі поки що невідомі.

Олександра Ковальова була тіткою Сергія Жадана. Він часто в юності відвідував її в Харкові, а тепер змушений повідомляти про втрату близької людини.

"Сьогодні вночі померла Олександра Ковальова – українська поетка, перекладачка, педагог, громадська діячка. Моя тітка", – пише Сергій Жадан.

Олександру Ковальову можна було впізнати за псевдонімами: Олеся Шепітько, Алекс Шмідт і Сандра Флюстерлінґ. Її творчий доробок в основному складався з поетичних збірок, повістей і перекладів романів.

Більшу частину свого життя поетеса прожила в Харкові й викладала на факультеті іноземної філології Харківського національного педагогічного університету. Часто вона писала для німецьких періодичних видань, а її поезію перекладали й публікували англійською, білоруською, молдовською, німецькою та російською мовами.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

"Тільки вдуматися, скільки в її образі іпостасей: досвідченість педагога, розчахнутість української людини землі, філософія серця слобожанського лірика, свіжість сучасної прози, раціо німецького реаліста, експресія німецького романтика, зворушливість дитини... І все при тому, що Олександра Ковальова – моноліт, стовп сили, світла й непорушної життєвої позиції – позиції правди, чесності, людяності. Маленька тонка свічечка..." – саме так у 2018 році описували Олександру Ковальову представники Національної спілки письменників України, до якої жінка приєдналася у 1983 році.

В одному зі своїх інтерв’ю поетеса згадувала, як надихнула Сергія Жадана обрати письменницький шлях. Вона високо оцінювала його поезію, а в прозі вимагала більшої глибини.

"Талановитого небожа я виховувала змалечку! Казала йому: тобі треба писати... А то б він, може, футболістом став. Жвавою дитиною був, усім цікавився. Поезію Сергія я, без сумніву, оцінюю високо. Вона динамічна, цікава своїми несподіванками, оксюморонами. Хоча можу і критикнути його – за одноплановість: у нього занадто гучний соціальний акцент. Так писав Брехт. Але Брехт так писав недовго. Сергій – не лише автор соціальних балад, він тонкий лірик, він довів це ще в ранній своїй юності. Мені б хотілося, щоб цю свою ліричну грань він не зраджував. Що ж до прози – я волію бачити дещо іншу прозу. Більш насичену, з густим змістом. У прози Сергія мені дещо бракує багатовимірності, стереоскопічності, глибини", – казала вона.