Поплічники зрадника Медведчука Столар, Колюбаєв і брати Мехтієви вбивають Музей видатних діячів української культури

Поплічники зрадника Медведчука Столар, Колюбаєв і брати Мехтієви вбивають Музей видатних діячів української культури

Соратник Медведчука Вадим Столар вкладає гроші ошуканих в Україні інвесторів у будівництво елітного житла в Дубаї. Але, навіть втікши до ОАЕ, проросійський забудовник Столар продовжує забудовувати Київ і вбивати культурну спадщину української столиці. І все це активно прикривають посадовці КМДА та інших державних установ, отримуючи неправомірну вигоду, та видають необхідні документи для будівництва. І якщо про деякі речі не нагадувати, вони зникнуть. Історія з Музеєм видатних діячів української культури – з цієї серії. У Києві взагалі мало місць, які мають культурно-історичну цінність, оскільки більшість з них давно вже знищена.

Територія музею, до якої належать будинки, де жили Леся Українка, Микола Лисенко, Панас Саксаганський і Михайло Старицький, – один з таких куточків. Ще в 1987 році вони увійшли до Музею видатних діячів української культури. Поруч окремо планувалося створення музеїв «Франко і Київ» та Панаса Саксаганського. Але ще в 2009 році ТОВ «Науково-виробниче підприємство (НВП) «Рестін» отримало дозвіл через суд на оренду землі поруч з музеєм, де планує побудувати «готель». Компанія афілійована з бізнесом Вадима Столара та Віктора Медведчука.

А якщо ми уважно подивимось на паспорт об’єкта, ми побачимо, що генеральним підрядником сумнівного будівництва є ТОВ «СТАНДАРТ КОНСТРАКШН», засновником якого, у свою чергу, виступає АТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «СТАНДАРТ ІНВЕСТМЕНТС ГРУПП». Акціонерами останнього є Ельнур Мехтієв і Артем Колюбаєв, про яких ми писали в нашому недавньому розслідуванні. Як не крути, всі дороги ведуть до Столара та його компаньйонів.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Повернемося до музею. Проблема в тому, що вся ця ділянка – це місце проходження підземних вод річки Либідь (привіт усім, хто жив пів року без метро через забудову на Либідській). Від будівництва можуть настати не лише фатальні наслідки для музею Панаса Саксаганського, але і для всього комплексу музею загалом. Що може потонути за компанію – питання техніки. Через будівництво на вулиці Жилянській, 96-а музей вже відкачує воду. Тобто далі буде тільки гірше.

Проте історія питання така, що до геодезії взагалі не варто було б опускатися. Адже компанія «Рестін» жодного разу напряму не отримувала дозволу на оренду від міста. Тільки через суди. У 2009 році отримала, у 2017 році відновила. 11 серпня 2022 року сайт «КиевВласть» повідомив, що в Київраді був зареєстрований проэкт рішення «Про відмову ТОВ «Науково-виробничому підприємству (НВП) «Рестін» у відновленні договору оренди земельної ділянки від 3 лютого 2011 року №79-6-00803. Але до рішення за два роки справа так і не дійшла.

У 2023 році скандальний депутат-корупціонер Київради Володимир Прокопів, який контролює діяльність департаменту культурної спадщини, на питання про долю проэкту про позбавлення ділянки відповів: «Поїдемо туди і вирішимо». Як ви здогадуєтеся, нічого не вирішено. Тим часом, ще 1 лютого 2022 року юристи «Рестін» подали скаргу в сумнозвісний Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК) на Міністерство культури через невидачу дозволів. Розглянувши скаргу від «Рестіна», суддя Руслан Арсірій вирішив, що відповідач, тобто Міністерство культури, не надав доказів на підтвердження того, де саме межі історичного ареалу міста Києва.

У грудні минулого року Верховний Суд відхилив претензії «Рестіна» до Мінкульту про те, щоб дати їм дозволи на будівництво апарт-готелю. Але це була лише часткова перемога, тому що розгляд повернули в суд першої інстанції. В дійсності Верховний Суд міг передати справу в Велику палату, щоб сформувати позицію про неможливість отримувати погодження через мовчазну згоду. Тому що це дозвільна процедура. Це режимні об’єкти. І кожен пам’ятник має індивідуальні охоронні ознаки.

Але це рішення навряд чи сподобалось б київським забудовникам. Судова тяганина між компанією та Мінкультом продовжується в апеляції. Паралельно прокуратура судиться за розірвання договору оренди. Нещодавно прокурори програли апеляцію. Взагалі оренда землі закінчилася 2 роки тому. І всі ці два роки сесія Київради ніяк не ухвалила рішення. Якось постійно не вистачає голосів депутатів. Причому різних партій.

Як ми бачимо, жадібність і безпринципність забудовників, корумпованість чиновників і бездіяльність центральної влади знищують українську ідентичність гірше за російського агресора. Не так страшний зовнішній ворог, як внутрішній.

Щодо знищення Музею видатних діячів української культури в ЗМІ виходило чимало розслідувань. Але всі вони залишалися без належної уваги з боку влади, або просто видалялися з інтернету. Пропонуємо вашій увазі одне з таких розслідувань, яке було видалено незабаром після публікації, без правок і змін.

Музею видатних діячів української культури загрожує будівництво висотки Столара-Медведчука

Окупанти поступово знищують музей Лесі Українки в Ялті. Тим часом у Києві ні суди, ні Київрада ніяк не можуть завадити планам побудувати висотку біля Музею видатних українців компанії, пов’язаної зі Столаром і Медведчуком. Власне, всі права на ділянку компанія "Рестін" отримувала через суд. А потім Київрада це мовчазно погоджувала.

Після того, як персона Медведчука стала напрочуд токсичною, а Столар потрапив у немилість до Єрмака, питання припинення оренди кілька разів виносили на розгляд Київради. Але то "слуги народу" забували, де у них пальці, то "ЄС". То у УДАРу відбувалося роздвоєння особистості. Висотку мають побудувати впритул до будинку, де жив Саксаганський. Але це не все. Ця висотка просто зіпсує ландшафт садибної забудови, яка й становить Музей видатних діячів української культури. Все, що там можна «побудувати», — це сад, щоб відновити атмосферу життя Косачів, Старицьких, Лисенка.

У грудні минулого року Верховний Суд відхилив претензії "Рестіна" до Мінкульту про те, щоб дати їм дозволи на будівництво апарт-готелю. Але це була лише часткова перемога, тому що розгляд повернули в першу інстанцію. Насправді ВС міг передати справу в Велику палату, щоб сформувати позицію про неможливість отримання погоджень через мовчазну згоду. Тому що це дозвільна процедура. Це режимні об’єкти. І кожен пам’ятник має індивідуальні охоронні ознаки.

Офіс генпрокурора також звертався до НАЗК, тому що подібні рішення — це корупційна схема — через суд отримувати погодження. Але ні. Це ж як таке рішення ухвалиш, то стільки грошових дядьків по світу підуть… Тому зараз справа в першій інстанції — Київський обласний адмінсуд. Представники київської влади не надто поспішали ходити в суди. Ну тому що мер у нас по парково-мостовій архітектурі, а не ці всі ваші пам’ятники… одні нерви від них…

До речі, в справі є нюанс з опорним планом. Охоронні зони пам’яток встановлені ще в 80-х роках. Міська рада давала офіційне підтвердження, що рішення діють. Проте в опорний план їх дивним чином не включили

Дивно, правда? Хоча… ні!

І ще, несподівано, про Либідь. Не через те, що її хочуть закопати під дорогу до торгового центру Алієва. Ще цікавіше. Ця нещасна Либідь і так вже вся під землею. І ось біля музею вона теж тече. «З геоморфологічної точки зору територія Музею належить до першої надзаплавної лівобережної тераси р. Либідь і має нахил в південно-західному напрямку. Природний рельєф території був частково змінений за рахунок зміцнення накидними грунтами. В геологічній будові території беруть участь четвертинні відклади (делювіальні, алювіальні піщано-глинисті), які залягають на розмитій поверхні порід палеогену (відклади харківської світи, алевріти та мергелисті глини київської світи).

Ділянка, на якій заплановано будівництво, планується на території зі значними перепадами висот 123.8 до 133 м», — йдеться у висновках Катерини Деревської. «Беручи до уваги результати обстеження будівлі Музею про його технічний стан, який є вкрай незадовільним, а також враховуючи їхній вік, стан, конструктивні елементи, з яких вони виконані, можна стверджувати наступне.

Будівля Музею є вкрай чутливою до будь-яких змін навколишнього середовища, вологості та вібрацій, тому проведення підготовчих і будівельних робіт в безпосередній близькості до території Музею становить непоправну загрозу для згаданих пам’яток», — зазначає професор, доктор геологічних наук. Але яка, блін, геологія? Яке розмиття грунтів? Які художники? Тут люди втрачають можливість намити грошей.

Просто цікаво, як їм всім, хто підтримує знищення музею, бути на боці Медведчука, Столара, Колюбаєва та Мехтієвих?

Джерело: ОРД