Містична історія про те, як екснардепа обікрав його ж бухгалтер, якого тепер прикривають судді, поліціянти та прокурори

Містична історія про те, як екснардепа обікрав його ж бухгалтер, якого тепер прикривають судді, поліціянти та прокурори

Іван Рудик, колишній голова колгоспу "Комунар", що в Хмельницькому, в далекому 1990 році взяв на роботу молодого спеціаліста Віктора Будзінського - як економіста, який в подальшому виріс у головного бухгалтера ПАТ "Проскурів", що утворилось у 2000-му році на базі "Комунара".

Насправді, на базі цього колгоспу зродилось на лише ПАТ "Проскурів", там утворилось багато дрібніших приватних товариств, які займались вирощуванням і переробкою сільськогосподарської продукції. Але "Проскурів" був найбільшим з них.

Віктор Будзінський у 2008 році втомився бути звичайним бухгалтером, тому підробив довіреність, видану однією депозитарною установою на Івана Рудика, шляхом підміни прізвища, і в іншій депозитарній установі м. Хмельницького - ТОВ "Центр-Інвест" під керівництвом Григорія Бондаря у 2012 році переписав усі акції ПАТ "Проскурів" на свого юриста Олександра Лисенка, а через два дні - на себе. В подальшому, маючи контрольний пакет акцій, усі майнові активи колишнього колгоспу та ПАТ "Проскурів", переписав на себе, сина Віталія (ухилянта від мобілізації і уже, нарешті, підозрюваного в кримінальному провадженні) та дружину Тетяну. Загалом тільки об’єктів нерухомого майна було викрадено не менше як 50 (будівлі, споруди, ресторани, клуб, контора, земельні ділянки, ферми і т.д.). Як кажуть, одним пострілом вбив двох зайців. Хоча тут навіть не так, бо він "одним підписом вкрав 50 об’єктів".

Здавалося б, все просто і правоохоронна система дуже швидко відновить справедливість. Але ні. Незважаючи на величезну кількість кримінальних справ, Будзінський (батько) досі не притягнутий до кримінальної відповідальності, а його справа з метою неможливості доведення до логічного завершення була з Хмельницького передана до Києва, далі з Києва до Тернополя, а зараз уже і до Вінниці. Така собі "прокурорсько-поліцейська Санта-Барбара".

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Крадіжка акцій та усього майна підтверджена справедливими судовими рішеннями попередніх інстанцій, які були нібито остаточно "освячені" Верховним Судом у справі №924/139/20 від 17 серпня 2021 року.

Проте інші судді до сучасних реалій і вимог суспільства та закону так і не звикли.

Суддя з Хмельницького господарського суду Іван Заярнюк (40-річний інвалід II групи - за сприяння уже відомої екскерівниці Хмельницької МСЕК Тетяни Крупи і подружки його матері Ольги Заярнюк, колишньої очільниці обласного управління Пенсійного фонду, підозрюваної в кримінальному провадженні про розкрадання пенсій мертвих пенсіонерів) та судді Верховного Суду Олександра Банаська (головуючий), В’ячеслава Пєскова та Володимира Білоуса в справі №924/214/22 надзвичайно швидкими й "оперативними" рішеннями від 26 січня та 25 травня 2023 року, бажаючи за будь-яких обставин догодити Віктору Будзінському, вдалися до повного спаплюження усталених ще з часів Стародавнього Риму основ справедливого права й закону. Щоб не вдаватись в юридичні нюанси, а пояснити простою людською мовою, то "втворили" такий прецедент. На їхню "кваліфіковану" думку, якщо в дитячому садку "чесна" вихователька підробила розписку від малолітньої дитини, що та начебто позичила у неї 100 грн, то віддавати цей борг має не лише малолітня дитина, але й її батько. І не по 50 грн, а по 100 грн кожен... Тобто загалом 200 грн!

А в подальшому той же суддя Заярнюк та суддя Рівненського апеляційного суду Інна Розізнана в ухвалі про відмову в розгляді скарги на дії/бездіяльність державних виконавців "кажуть", що два державні виконавці правомірно прийшли: один до малолітнього сина, а інший до батька, й у них справделиво примусово відібрали в кожного по 100 грн (загалом 200), і ще кожному із них вручили рахунки на оплату виконавчого збору - по 26 000 грн з кожного, який ще потім знову прийдуть примусово забирати, окремо - і в малолітнього сина, і в його батька!!!

Навіть юристам-початківцям такий "витвір" юридичного мистецтва суддів Івана Заярнюка та Олександра Банаська в голові не вкладається. Але і це ще не є вершиною цього маразматичного "айсберга", бо членкиня Вищої ради Правосуддя Ольга Попікова, складаючи 14 листопада 2024 року висновок про відсутність у діях Івана Заярнюка фактів порушення вимог закону, перевернувши усе з ніг на голову та перекрутивши прямо протилежно факти, вказані у скарзі, вирішила, що він усе зробив правильно, а автор скарги просто не погоджується із законним його рішенням. Як у тій приказці: "Йому плюють у вічі, а він каже, що то дощ падає!"

Такі суддівські "шедеври" не можна залишати поза увагою суспільства навіть не тільки у наш важкий воєнний час, бо якщо їх не зупинити вчасно, то завтра ці судді винесуть рішення та повернуть нас під протекторат агресора й окупанта-втікача Януковича. І скажуть, що це так правильно і згідно з законодавством.

З текстами зазначених судових рішень за номерами справ можна безперешкодно ознайомитися на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

Далі буде...

Автор: Андрій Ігнатенко