Пішов з життя український кобзар і бандурист Остап Кіндрачук, який вважав себе кримським українцем

Пішов з життя український кобзар і бандурист Остап Кіндрачук, який вважав себе кримським українцем

Сьогодні, 18 грудня, пішов із життя кобзар і бандурист Остап Кіндрачук, який називав себе кримським українцем. Серце цього чоловіка, який грав на народному інструменті в козацькому вбранні на ялтинській набережній, зупинилося у 87 років.

Трагічна звістка надійшла від родини бандуриста на його сторінці у Facebook. Вони не повідомили точну причину його відходу у вічність.

"Сьогодні вночі Остапа Юрійовича не стало. Світла пам’ять!" – зазначили у повідомленні.

Смерть кобзаря стала великою втратою для багатьох українців. У соцмережах вшанував пам’ять Остапа Кіндрачука журналіст Роман Андрусяк. Він висловив своє глибоке засмучення від відходу вічність бандуриста, якого назвав "велетнем духу нації".

Журналістка Ніна Гончарук зазначила, що трагічна новина прийшла з Криму, тож, можливо, саме там зупинилося серце Кіндрачука.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Кобзар народився 13 листопада 1937 року на Івано-Франківщині. Майже все своє дитинство Остап Кіндрачук провів у Карпатах, а в 1995 році вирушив до Казахстану, щоб "освоювати цілину", працюючи на тракторі. В одну з подорожей у холодний період транспортний засіб зламався посеред степу на відстані 20 кілометрів від осель, тому чоловік значно обморозив руку та міг втратити кінцівку. Щоб цього уникнути, він поїхав до Ялти на лікування, але вирішив залишитися там жити та працювати капітаном пасажирського судна.

Грати на бандурі Остап Кіндрачук почав у 1995 році. Він прагнув популяризувати народну творчість та рідну мову, тому в 1980-х заснував товариство української мови імені Амвросія Метлицького. Згодом ця організація перетворилася на "Просвіту". Свою талановиту гру на бандурі Кіндрачук демонстрував у ялтинській капелі, а пізніше зачаровував звуками громадян у багатьох українських містах. Крім того, він розповсюджував вітчизняну культуру виступами в Польщі, Німеччині та Чехії. У його репертуарі були думи, історичні, народні пісні та твори про сучасність, які він розташовував у хронологічному порядку – від часів Київської Русі до теперішніх. Завдяки Остапу Кіндрачуку в Ялті було відкрито музей Лесі Українки, де він працював учителем Недільної школи.

Проживши багато років у Криму, кобзар щиро визнавав, що почав вважати це місце своїм домом.

"Там усе моє життя, відколи там почав жити, освоїв кожен камінчик, кожен кущик, там мої діти народилися, там мої внуки народилися. Я – патріот Криму, ідентифікую себе як кримський українець, бо є карпатські українці, які називають себе гуцулами, є на Поліссі поліщуки, є на Донбасі, Слобожанщині, на Кубані козаки – це все етнічні галузки одного єдиного українського народу, а я започаткував свій кримський рід і відношу себе до кримської гілки українського народу. У мене такий вік, що наближається моя червона риска, і як догорає свічка, прийде і моя черга. Я хочу, щоб мене поховали в Ялті, першим з моєї великої родини", – казав Остап Кіндрачук.