Back
Foreign Policy: Україні потрібні миротворці з країн Глобального Півдня, а не Європи
За словами журналістів, миротворчі війська в Україні можуть складатися зі солдатів Індонезії, Мексики та країн Африки — у Африканського союзу десятирічний досвід власних миротворчих місій. Країни Перської затоки могли б організувати обміни полоненими, а в Чилі є досвід у розмінуванні території.
7 грудня президент США Дональд Трамп, вже будучи обраним, надіслав пропозицію французькому лідеру Емманюелю Макрону та президенту України Володимиру Зеленському. Він сказав їм, що європейські війська повинні послужити миротворцями у разі мирної угоди по Україні. Про це пише Foreign Policy.
Такий крок — ознака того, що Вашингтон не прагне надавати Україні гарантії безпеки, а також, що зростає ймовірність того, що війна в Україні завершиться переговорами. Але, зазначає видання, замість європейських, варто звернути увагу на країни Глобального Півдня.
"Для успіху будь-якої міжнародної миротворчої місії сторонам конфлікту необхідні робочі стосунки з країнами, які відправляють голубі каски. Головною проблемою в Європі з лютого 2022 року була не доля України, а ризик, яким загрожують бойові дії для російсько-західних відносин, і можлива ескалація", — йдеться в публікації.
Поява солдат НАТО, навіть без американців, перед збройними росіянами в районі, який у Москві вважають своєю мілітаризованою межею, не сприятиме вирішенню напруженості. Але збільшить ризик масштабної війни в Європі.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Розгортання військ ЄС також не викликає довіри. Якщо винести за дужки риторичні випади Макрона, ніхто не говорить про готовність відправити війська в Україну під час триваючого конфлікту. Це вказує на те, що якщо після перемир’я бойові дії поновляться, у ЄС не буде волі виконувати свої зобов’язання. Неясно навіть, чи є у європейських країн можливості витримати масштабне розгортання військ. Європейські миротворці ризикують опинитися в скрутному становищі через відсутність логістичної підтримки США.
Розміщення контингенту "НАТО мінус Америка" поблизу російських військ неприйнятно для Кремля, який у відповідь може вимагати виключити Україну з будь-якої співпраці з Альянсом. Дислокацію європейських миротворців у РФ можуть розглядати як приховане розширення НАТО.
Миротворці Глобального Півдня
Індійські миротворці під час місії ООН у Конго
Автори публікації пропонують використовувати миротворців з країн Глобального Півдня з дружніми або принаймні неворожими зв’язками і з Росією, і Заходом.
"Велика кількість мирних ініціатив і пропозицій, що надійшли від таких країн, як Індонезія, Мексика та африканська делегація, які відвідали Київ і Москву, свідчить про те, що ці держави дійсно готові грати значну роль", — йдеться у статті.
Короткочасна перестрілка з італійськими або голландськими військами на Донбасі, яка не переросте у війну між Росією та НАТО, також і не завдасть суттєвої шкоди міжнародному становищу Росії. Навпаки, ризик перестрілки росіян з індійськими та китайськими військами на місцях змусить Москву задуматися про наслідки її глобальних стратегій — з точки зору економіки, безпеки чи дипломатії.
Але, якщо дивитися реалістично, Індія та Китай навряд чи будуть ризикувати своїми двосторонніми відносинами з Росією заради незначної вигоди, яку можна було б отримати, забезпечивши безпеку в Україні.
У постійно розширюваної групи БРІКС+, поряд із членами Асоціації держав Південно-Східної Азії, тепер є реальна можливість сприяти встановленню нової ери міжнародної безпеки.
Крім того, у Африканського союзу є десятирічний досвід власних миротворчих місій. Навіть країни Перської затоки могли б направити військових і політичних офіцерів, щоб допомогти розрядити напруженість, організувавши обміни полоненими.
Австралійські миротворці в Східному Тиморі
Міжнародні сили не обов’язково повинні бути численними: їх мета не протистояти одній зі сторін, а підтримувати мир.
Щоб уникнути помилок, допущених у Боснії, де миротворці загрузли у тривалій війні, необхідні чіткі рамки.
Головне, необхідно домовитися про припинення вогню до прибуття миротворців. Без цього країни, швидше за все, не захочуть відправляти своїх військових, щоб не загрузнути у бойових діях.
Крім того, необхідно чітко позначити лінію фронту до їх прибуття. Відведення військ обома сторонами з фронту також знизить ризик випадкових боєзіткнень.
Роль Чилі
Не всі країни можуть внести однаковий вклад, але залишається широке поле для участі. Наприклад, Чилі запропонувала допомогу в розмінуванні. Досвід цієї латиноамериканської країни в усуненні тисяч мін вздовж своїх кордонів після диктатури Аугусто Піночета, коли Чилі зіткнулася з прикордонними спорами з трьома сусідами, робить її підходящим учасником миротворчої операції.
Тим часом, деякі європейські країни можуть зіграти свою роль. У цьому процесі можуть брати участь Угорщина та Словаччина, беручи до уваги їхню позицію щодо російсько-української війни. Більш вірогідно, що ЄС може допомогти фінансувати миротворчі сили. ЄС може створити простір між своїми військами та військами Росії. Чи то демілітаризована зона, як на Корейському півострові сьогодні або ж внутрішній кордон Німеччини під час холодної війни, масштабне розміщення військ в межах досяжності противника створить напруженість, яку миротворці покликані нейтралізувати.
Замість монополізації структур міжнародної безпеки, Європі було б краще залучити Глобальний Південь як складову частину рішення по стабілізації свого власного двору, резюмують автори.
