Мільйонні армії у паперових звітах Кремля та реальний тупик російського наступального потенціалу під Малою Токмачкою

Миротворчий бліцкриг Трампа, який обіцяв закрити українське питання за одну добу, очікувано розбився об залізобетонну стіну кремлівської неадекватності. Спроба Вашингтона зіграти в «великого брокера» завершилася тим, що Білий дім просто вийшов із переговорного процесу, усвідомивши всю марність кулуарних торгів із Москвою.

Поки Путін, нагодований фальшивими звітами своїх генералів про «взяття Куп'янська», вимагає капітуляції Києва та ліквідації держави, Сили оборони України переводять дипломатію у єдино зрозумілий для ворога формат — масовані дрон-страйки по нафтогазовій інфраструктурі РФ. І якщо західні аналітики досі плекають надії на компроміси, то реальна математика виснаження на полі бою свідчить, що крах російської військової машини під ешелонованою обороною Донбасу є куди більш реальним сценарієм, ніж будь-який паперовий «план Трампа». Про це розмірковує політичний оглядач видання ZAXID.net Любко Петренко.

Два роки тому, тобто навесні 2024-го, польські колеги попросили мене розповісти про шанси на примирення між Україною та Росією, про перспективи перемовин. На той момент переговорний процес був щільно заморожений після фіаско в Стамбулі навесні 2022 року, коли під час зустрічей української та російської делегацій на світ випливла трагедія в Бучі.

Після того як російських окупантів вдалося вибити з цього міста, у ньому виявили масові поховання місцевих мешканців. Від моторошних фотографій закатованих російськими вояками і нашвидкуруч похованих тіл мешканців Бучі, а потім ще Ірпеня й Гостомеля, вжахнулася не тільки Україна – увесь світ. І зрозуміло, що вести перемовини з по лікоть заляпаними кров’ю різниками, з одного боку, гидко, з іншого – немає сенсу.