Чому українські міністерства нічого не знають про події на ТОТ та як це загрожує європейському щиту демократії

Росія чинить вплив на систему державного управління України не з 2022 року і навіть не з 2014-го. Цей вплив – через агентів у владних структурах, фінансові зв’язки, медійні маніпуляції – є давнім і системним.

Повномасштабне вторгнення й окупація частини територій загострили проблему. Центр прав людини ZMINA у своїй аналітичній записці “Як люстрація може стати одним з інструментів подолання наслідків російської збройної агресії проти України” зазначає, що на сьогодні єдиною відповіддю держави на факти співпраці з окупаційними органами влади та РФ є кримінальна відповідальність (так, наприклад, ще 2022 року Кримінальний кодекс доповнили статтею 111-1 про колабораційну діяльність, 111-2 про пособництво державі-агресору тощо).

Але кримінальне переслідування не єдиний можливий і не завжди відповідний інструмент. Адже не всі форми співпраці з окупаційною владою досягають межі злочину, і навіть там, де злочин є, кримінальна відповідальність має лише одну мету: покарання.

Люстрація ж має іншу мету – захист демократичних інститутів від людей, які можуть їх підривати зсередини, та формування суспільної довіри до публічної влади, зокрема й під час повоєнного відновлення деокупованих територій.

Люстрація – визнаний інструмент перехідного правосуддя, який застосовується для подолання наслідків збройних конфліктів і авторитарних режимів у багатьох країнах світу. Готовність українського суспільства до такого інструменту підтверджують дані опитування від соціологічної групи “Рейтинг”. Дослідження показало, що майже 70% українців схвально ставляться до люстрації як механізму відновлення довіри до влади після війни.

Розмова про люстрацію в Україні стосується двох різних категорій посад. Перша – призначувані: держслужба, правосуддя, силові структури, органи правопорядку. Певні механізми перевірки таких кандидатів на наявність звʼязків з РФ уже існують на практиці, проте вони не врегульовані законом, тому часто призводять до свавільних рішень та дискримінації громадян з українських територій, які тимчасово перебувають під окупацією РФ, чи громадян, які мають зв’язок з такими територіями (наприклад, родичів на ТОТ).

Друга – виборні: президент, народні депутати, депутати місцевих рад, міські голови. Тут ситуація складніша, адже Конституція суттєво обмежує підстави для позбавлення пасивного виборчого права. Архітектура люстрації для цих двох категорій не може бути однаковою.

Але яку б архітектуру не обрала держава, вся система впирається в одне фундаментальне питання: де брати інформацію для перевірки?

ZMINA спробувала розібратись, чи існує база даних про співпрацю з ворогом, зокрема на ТОТ України, яку держава може використати для люстраційних перевірок кандидатів. Хто таку базу формує, хто до неї має доступ і на яких правових підставах.