Ви не готові до нас, але живете завдяки нам: військовий про суспільство, яке уникає реальності війни

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

359

360

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

369

370

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

379

380

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

388

390

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

399

401

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими.

Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого , їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати.

І поки хтось вимикає новини , вони не можуть вимкнути реальність.

Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.

«Ви не готові до нас.

До військових, які повертаються не такими, якими пішли.

До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого.

До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом.

До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.

Ви втомились від війни?

А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.

Ви можете вимкнути новини.

Ми не можемо вимкнути реальність.

Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе.

Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.

Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.

Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.

Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».

Війна — це не тільки фронт.

Війна — це люди.

Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.

Ви не готові до нас.

До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.

Але при цьому ви готові засуджувати.

Дивуватись нашій емоційності.

Називати це «ПТСР».

Говорити про «нестабільність» і «агресію».

Ви не готові до нас, але живете завдяки нам".

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News