«Мотивують вдячні очі військових»: 66-річний волонтер з Полтавщини вирушив у черговий велотур, аби допомогти ЗСУ

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

77

85

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

99

105

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

105

118

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

131

140

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

157

164

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

164

172

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

179

185

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

185

192

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

192

204

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

204

215

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

215

223

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

239

244

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

246

253

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

258

261

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

269

272

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

279

282

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

288

290

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

299

302

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Велосипедом «Україна» 66-річний Олександр Каніболоцький з Опішні всьоме від початку повномасштабного вторгнення вирушив у благодійний велопробіг на підтримку ЗСУ .

Пенсіонер планує здолати півтори тисячі кілометрів з Полтавщини до Закарпаття.

«Я змалку обожнював їзду на велосипеді, на пенсії стало більше часу для подорожей, тому багато мандрував рідною Полтавщиною, — розповідає «ФАКТАМ» Олександр Каніболоцький. - Щоправда, в мене «Україна"1980-х років, отримав її у спадок від тата.

Але велосипед міцний.

Колеса хороші, дещо підфарбував, а син мені подарував ліхтарик.

У 2022 році, у розпал великої війни, я хотів йти добровольцем на фронт, але мені через вік відмовили.

Тому зрозумів, що завдяки роверу можу закривати збори для бійців.

Почав з благодійної поїздки до Батурина, здолав 500 кілометрів Зібрав 12 500 гривень, то купили шини.

Тоді була подорож до Бучі, здолав 850 кілометрів та зібрав 26 тисяч гривень, допоміг придбати машину воїнам… Найдовшим був третій велопробіг, який становив 1200 кілометрів.

Об’їхав Полтавську, Черкаську, Київську, Чернігівську та Сумську області, зібрав близько 1,6 мільйона гривень.

А минулого року зібрав 130 тисяч гривень, вони пішли на закупівлі електронної техніки для 116-ї окремої механізованої бригади та ремонт машини.

Кожного разу відбуваються історії, які назавжди закарбовуються в серці.

Наприклад, коли їхав з Бучі до Чернігова, зустрів жіночку й спитав, де тут недалеко можна перекусити.

І що ви думаєте?

Вона дістала з сумочки два пиріжки та пригостила зі словами: «Це я брала на роботу, але мені не шкода, бо ви робите важливі справи».

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа.

Довжина маршруту — 1500 кілометрів.

Пенсіонер взяв у дорогу воду, трохи їжі, одяг і ліки, які помічні при хворобах серця та проблемах з тиском.

Стартував близько третьої ночі 24 травня.

В середньому долає велосипедом 140 кілометрів на день.

Цього разу волонтер влаштував веломарафон з рідної Опішні до Чопа

Загалом до Пирятина за перший день здолав 176 кілометрів, то дорога була надзвичайно важкою.

Кожен кілометр було проїхати непросто, адже давалися взнаки і втома, і біль у ногах, які вже не слухались, і боротьба із собою.

Але коли їдеш заради тих, хто щодня боронить нашу країну, то зупинятися не маєш права .

З Гребінки до Драбова їхав жахливими дорогами, це створювало ще більше навантаження на кінцівки.

Загалом за другий день здолав 124 кілометри, шалено втомився.

У Каневі мене надзвичайно тепло зустріли волонтери.

Організували екскурсію на Тарасову гору, смачний обід, комфортний відпочинок у готелі.

Справжнім випробуванням для мене стала дорога з Канева до Узина, це 87 кілометрів.

Найважча поки за весь час, бо постійно, поки їхав, відчував сильний вітер в обличчя.

А потім ще й дощ був таким, що змокнув до нитки.

Довелося вдягати дощовий костюм, а на ноги натягувати пакети, щоб хоч трохи врятуватись від води.

Так, під холодним дощем і з вітром, проїхав близько 40 кілометрів.

Було відчуття, що сили закінчаться, ноги не слухались.

Але не здавався.

Від Узина до Ружина я здолав 102 кілометри.

Знову ж погода складна, бо того дня постійно лив дощ.

Змушений був перечікувати негоду у посадках і на автобусних зупинках.

Весь одяг мокрий, аби хоч не захворіти.

Мотивувало те, що згадував, як свого часу возив допомогу воїнам на Харківщину та Донеччину і як горіли їхні очі на знак подяки.

Ось ми спілкуємось 1 червня, то я у Тернополі".

Про свою мандрівку пенсіонер розповідає у соціальних мережах, там розмістив реквізити, куди охочі можуть задонатити.

Також його впізнають на вулиці й долучаються до допомоги.

Про свої мандрівки пенсіонер розповідає у соціальних мережах За словами Олександра Каніболоцького, часто кошти скидають ті ж самі військові, які нині звільнені зі служби за станом здоров'я.

На сьогодні волонтер зібрав близько 67 тисяч гривень.

Сподівається, що до кінця благодійного веломарафону сума стане значно більшою, і вже тоді він знатиме, на які потреби захисників вона саме піде.

Підтримати збір можна тут:

https://send.monobank.ua

Раніше «ФАКТИ» розповідали, що відомий волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) поділився думками щодо стійкості українців.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News