Справи про медичне недбальство й кругова порука серед медиків

Справа 23-річного захисника, якому під час операції у військовому госпіталі випадково залишили в черевній порожнині хірургічні серветки, підняла на поверхню глибинну інституційну гниль вітчизняної каральної медицини. Станом на червень 2026 року ветерани, які зазнали каліцтва через лікарські помилки, опиняються у витонченій системній пастці: закон забороняє їм лікуватися в цивільних закладах, а рідний шпиталь місяцями ігнорує симптоми важкої інтоксикації, рятуючи власні мундири від кримінальних проваджень.

Поки понівечений боєць збирає колекцію з 30 нових діагнозів, держава цинічно переводить його на грошове забезпечення в кількасот гривень, де-факто залишаючи сам на сам із платною реабілітацією. Юристи УГСПЛ відверто констатують: медична кругова порука в Україні сьогодні зацементована надійніше за оборонні фортифікації, і пробити цю стіну без залучення сторонніх правозахисників та кримінального тиску на адміністрацію медзакладів практично неможливо.

Справи про медичне недбальство — одні з найскладніших у юридичній практиці. Кругова порука серед медиків, відсутність незалежної експертизи, системні бар’єри для ветеранів і колишніх військових, які під час служби не могли лікуватися поза військовою медициною — усе це робить шлях до справедливості довгим і виснажливим.

Координатор Запорізької громадської приймальні УГСПЛ Сергій Бізденежний пояснює, чому такі справи особливо складні і що варто робити людям, які з ними зіткнулися. Нині приймальня надає юридичну допомогу колишньому військовому, який постраждав від лікарської помилки.

Лікарські помилки — латентна категорія справ

Справи про медичне недбальство в Україні рідко доходять до суду — і ще рідше завершуються рішенням на користь потерпілого тому, що довести їх складно.

Постраждалі часто опиняються віч-на-віч із системою, яка захищає себе зсередини. До цього додається фізичний і психологічний стан після помилки — людина просто не має ресурсу боротися самостійно. А родичі не завжди знають, з чого починати.

Однією з показових ілюстрацій цих проблем є справа 23-річного, нині вже колишнього військового, якому під час операції у військовому госпіталі зашили в живіт хірургічні серветки. Місяць у госпіталі відмовлялися проводити діагностику, попри важку інтоксикацію. Сьогодні чоловік має понад 30 діагнозів, а юристи Запорізької приймальні УГСПЛ супроводжують його у двох процесах одночасно — про оскарження групи інвалідності та компенсацію шкоди здоров’ю. (Детально про цю справу — тут. )

Ця історія показує, з якими бар’єрами стикається будь-який потерпілий від медичної помилки в Україні.

Чому такі справи особливо складні

Кругова порука серед медиків

Медичні працівники зазвичай захищають один одного. Якщо постраждалий продовжує проходити обстеження в тому самому закладі, де припустилися помилок — навіть в інших спеціалістів, — висновки не міститимуть прив’язки до причини шкоди.

— Зрозуміло, що медичні працівники захистили один одного, — говорить Сергій Бізденежний. — І, на жаль, всі ці обстеження він проходив в інших лікарів того самого військового госпіталю. У проктолога, гастроентеролога. Але всі ці діагнози не мають під собою прив’язки, що це сталося внаслідок інтоксикації організму.

Щоб встановити причинно-наслідковий зв’язок, потрібна незалежна судова експертиза, а вона можлива лише в межах судового або кримінального провадження.

Системна пастка

Щоб лікуватися у цивільному медичному закладі, військовому потрібне направлення — від командира частини, ТЦК або того самого госпіталю, де його лікують. Військові госпіталі перевантажені, делегувати лікування непросто. НСЗУ ці випадки не покриває.

— Якби НСЗУ оплатило компенсацію — людина могла б зробити другу операцію у приватній клініці й не мала б таких наслідків. Але якщо ти військовий — все, тобі тільки до військового госпіталю, — пояснює юрист.

У результаті людина, яка під час служби запідозрила помилку, була фактично замкнена у системі, що цю помилку зробила.

Потерпілий часто не може себе захистити сам

Після медичної помилки людина зазвичай у важкому фізичному та психологічному стані. До цього додається посттравматичний синдром, обмежена працездатність, фінансові труднощі. Захищати свої права самостійно у таких умовах — майже неможливо.

Тому юристи УГСПЛ наголошують: критично важливо, щоб поруч із потерпілим діяли родичі та правозахисники . Що раніше до справи долучаться сторонні люди — то більше шансів зафіксувати докази і зменшити наслідки.

Брак виплат і державної підтримки

Поки чоловік перебував на військовій службі, він не отримував жодних додаткових виплат від держави за лікарську помилку. Лікарська помилка взагалі не входить у систему державної підтримки поранених. Якщо людину виводять поза штат — її грошове забезпечення може впасти до кількох сотень гривень.

Це означає: на лікування, обстеження, юристів та психолога потерпілий шукає кошти самостійно — у момент, коли найменше до цього здатний.

Що робити, якщо ви зіткнулися з медичним недбальством

Юристи УГСПЛ радять діяти послідовно:

Письмово звертайтеся до адміністрації медзакладу — одразу, як з’явилися підстави підозрювати помилку. Усні скарги доказової сили не мають.

Робіть обстеження в інших медичних установах — не у тих лікарів, які проводили операцію або призначали лікування. Це критично для незалежності діагнозів.

Скаржтеся далі по інстанціях — до Національної служби здоров’я України (НСЗУ), департаменту охорони здоров’я, Міністерства охорони здоров’я, обласної державної адміністрації, міської ради.

Якщо наслідки вже настали — звертайтеся до правоохоронних органів. Лише в межах кримінального провадження можна провести допити і призначити експертизу, яка встановить ступінь тілесних ушкоджень та їхній зв’язок із помилкою лікарів.

Залучайте правозахисників і не діяйте наодинці. Якщо потерпілий через стан здоров’я не може представляти власні інтереси — за нього мають діяти родичі.

— Якби наша приймальня підхопила цей кейс, коли військовослужбовець ще був у госпіталі — все можна було б виявити і виправити раніше. Друга операція відбулася б швидше, наслідки для здоров’я не були б такими серйозними, — підкреслює Сергій Бізденежний.

Як оскаржити групу інвалідності

Це окрема процедура, яка теж часто стає предметом боротьби, особливо коли при оцінюванні не враховують увесь спектр діагнозів.

Для чинних військовослужбовців питання групи інвалідності та ступеня придатності до служби визначає військово-лікарська комісія (ВЛК) .

Якщо висновок зробив Центр оцінювання здоров’я , і людина з ним не згодна — є два шляхи оскарження:

скарга до Міжрегіонального центру оцінювання здоров’я ;

позов до окружного адміністративного суду .

Ці шляхи можна поєднувати. Скарга до Міжрегіонального центру розглядається 45 днів. У разі відмови — наступний крок саме адміністративний суд, який може зобов’язати провести нове оцінювання в іншій лікарні.

Куди звертатися за безоплатною правовою допомогою

Громадські приймальні УГСПЛ працюють у межах проєкту «Підтримка механізму зниклих безвісти» . Його мета — посилити спроможність громад у роботі з родинами зниклих безвісти, військовополонених, загиблих військових, а також із ветеранами.

Проєкт охоплює шість регіонів, більшість із яких — прифронтові:

Херсонська область

Сумська область

Запорізька область

Донецька область (Краматорськ)

Одеська область

Київська область

Через мережу громадських приймалень УГСПЛ люди можуть отримати безоплатну правову допомогу безпосередньо у своїх громадах. Контакти приймалень — за посиланням . Якщо ви — ветеран, звільнений з полону, або родич зниклого безвісти чи військовополоненого, і вам потрібна правова допомога з будь-яких питань — звертайтеся до громадських приймалень УГСПЛ.