Експертиза за понад 2 мільйона гривень: як у ДніпроНДІСЕ під дахом Мін’юсту торгують доказами та "ховають" справи

Про це пише ГО "Нон-Стоп Україна".

Науково-дослідні інститути судових експертиз Міністерства юстиції України мали б забезпечувати неупереджені експертні висновки та формувати доказову базу.

Проте, схоже, цей обов’язок давно відійшов на другий план.

Вартість таких заходів перевищує 5000 доларів.

Постає логічне питання — за рахунок яких ресурсів фінансується подібна «культурна програма»?

Відповідь виглядає доволі прозорою: інститути дедалі більше функціонують не в межах закону, а за неформальними вказівками.

Той, хто готовий оплатити «потрібний» експертний висновок, отримує необхідний результат.

Зокрема, у ДніпроНДІСЕ за значні суми, за наявною інформацією, сприяють фактичному «похованню» кримінальних проваджень — і роблять це на системному рівні.

Ключовою фігурою, пов’язаною з цими процесами, називають Анастасію Купріянову – коханку Андрія Гайченка, заступника Міністра юстиції, який мав би навести лад серед своїх підлеглих, але він зайнятий особистісними відносинами.

Найбільш прибутковими осередками системи нині є ДніпроНДІСЕ та Запорізьке відділення, яке очолює Оксана Гричина — призначена на посаду за сприяння Купріянової.

Попри неодноразові перевірки, діяльність цього відділення щоразу відновлюється з тими ж порушеннями: для направлення об’єктів дослідження та матеріалів кримінальних проваджень фактично необхідно заздалегідь домовлятися, інакше експертиза може роками залишатися без розгляду.

У межах цієї системи гроші визначають усе — від можливості фактично «поховати» справу до отримання потрібного експертного висновку, причому вартість таких послуг, за наявною інформацією, може сягати до 50 тисяч доларів у структурах, пов’язаних із Купріяновою.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

А тепер щодо того, як ця система працює на конкретному прикладі — у кримінальному провадженні №12025082040000334, де експертиза використовується не для встановлення істини, а для контролю за самою справою.

Далі все відбувається за вже відпрацьованим сценарієм.

Експертиза №386-25 офіційно заходить до Запорізького відділення, виконується Герасімовим у встановлені строки — ще 25.06.2025, після чого проходить погодження через Будзієвського та направляється Купріяновій.

Але замість передачі результату слідству у процес втручається Гричина: матеріали разом із висновком передаються їй «на перевірку» і фактично осідають у її розпорядженні.

Далі з’являється формальна резолюція про «доопрацювання», хоча виконати її неможливо — документи вже заблоковані на рівні керівництва.

У результаті готова експертиза просто виводиться з процесу, а кримінальне провадження зависає без руху.

І фінальний штрих — класична підгонка під потрібний результат.

За прямою вказівкою Гричини дата виконання експертизи змінюється: з 25.06.2025 на 22.08.2025, після чого Герасімов повторно проганяє документи через «АСКОД», а Будзієвський і Купріянова їх погоджують уже в «оновленому» вигляді.

На виході — формально бездоганний висновок, який відповідає новим строкам, але фактично є продуктом ручного втручання.

Саме так і працює ця модель: експертиза стає не доказом, а інструментом — через блокування матеріалів, контроль за їх рухом і зміну реквізитів забезпечується можливість або затягнути справу на роки, або тихо підвести її до потрібного фіналу.

Наразі нами скеровано інформаційні запити до контролюючих органів з вимогою надати вичерпну інформацію про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025082040000334, підстави його затягування після фактичного виконання експертизи №386-25, обставини її проведення та погодження (включно зі зміною дати складання, блокуванням матеріалів у Гричини та їх неповерненням виконавцю Герасімову), а також результати службових перевірок і правову оцінку діям Будзієвського, Герасімова та Купріянової.

Система настільки деградувала, що під керівництвом Купріянової експертизи остаточно перетворилась на інструмент керування кримінальними провадженнями: готові висновки блокуються, дати змінюються заднім числом, матеріали «зависають» у керівництва, а справи роками не доходять до суду — і все це відбувається паралельно з гучними корпоративами за тисячі доларів, де замість роботи з доказами відбувається банальне проїдання ресурсів, отриманих від тієї ж системи, що давно працює не на систему правосуддя, а на потрібний результат.