Як Україна зробила Балтику «Ормузькою протокою Путіна»

Українські атаки на інфраструктуру російського морського експорту стали найпотужнішим ударом по російській нафтовій галузі з початку повномасштабної війни.

На відміну від попередніх спроб Києва, нинішня хвиля цілеспрямовано зосереджена на інфраструктурі російського морського експорту нафти та нафтопродуктів і використовує її структурні вразливості. Близько половини всього російського нафтового експорту та 60% експорту нафтопродуктів досі припадає на балтійські порти, збудовані колись для поставок до Європи, зазначає аналітичний портал Re: Russia.

При цьому обсяги, що постачаються на ці ринки, не можуть бути перенаправлені до Тихого океану, звідки здійснюється відвантаження нафти для азіатських ринків. У результаті близько 2,5 мільйона барелів нафти на день, призначених для експорту в сирому та переробленому вигляді, можуть опинитися «замкненими» в країні, що змусить російські нафтові компанії скорочувати видобуток. Що й є стратегічною метою Києва.

Якщо орієнтуватися на дані щодо експорту лише сирої нафти, то стрибок цін на нафту та послаблення американських санкцій призвели до зростанню російських доходів на третьому тижні іранської війни у 2,3 рази порівняно з рівнем грудня–лютого. Однак на четвертому тижні, коли українські дрони атакували російські порти, доходи впали на $1 млрд, на дві третини нівелювавши виграш попереднього тижня.

Ключові питання на сьогодні — які фактори забезпечили ефективність українських атак і чи могла Росія чимось їм протистояти. Схоже, її вразливість визначає той самий фактор, який вона сама використовувала в атаках на українську енергетичну інфраструктуру, а Іран використовує проти американо-ізраїльської коаліції, — нездатність систем ППО протистояти масованим дроновим атакам. І якщо це так, то це погана новина для Москви.