Рецепт енергетичної стійкості: модернізація наявних блоків замість мільярдних довгобудів

Атомна генерація залишається «хребтом» української енергосистеми, забезпечуючи понад половину потреб країни, що воює. Проте цей хребет має задавнені травми, про які воліють мовчати на тлі пафосних презентацій нових енергостратегій.

Поки влада обговорює купівлю болгарських реакторів та будівництво нових потужностей, другий блок Хмельницької АЕС уже четвертий рік працює з обмеженням у 200 МВт через пошкоджену турбіну. Ці втрачені мегавати — ціна відсутності одного контракту на новий ротор, виготовлення якого у світі займає роки. У новому дослідженні журналістів видання TEXTY.ORG.UA Олександр Куриленко аналізує, чому Україна досі суттєво програє США та Франції у ефективності використання своїх АЕС.

Низький коефіцієнт використання потужності (КВВП), застарілі паливні цикли та відсутність повної інтеграції систем маневрування перетворюють наш атомний гігант на малорухливу глибу. Замість того, щоб вкладати мільярди у «повітряні» проєкти майбутнього, експерти пропонують звернутися до очевидного резерву: модернізації наявних дев’яти блоків. Перехід на довший паливний цикл та запуск режиму гнучкої генерації могли б дати країні стільки ж енергії, скільки споживає цілий Львів — без жодного нового будівництва.