Москва у пастці Пекіна: геополітичні плани Кремля обернулися повною залежністю від КНР

Попри амбіції Путіна відновити статус імперії через агресію проти України, реальні наслідки його політики ведуть Росію до ролі китайського придатка. Замість імперської величі на державу, скоріш за все, чекає деградація до рівня «країни третього світу з ядерним арсеналом».

Вже зараз Москва, свідомо чи ні, перебудовує Сибір під економічні потреби Китаю. Так вважає експерт Товариства Генрі Джексона Девід Кириченко, чиї міркування з цього приводу оприлюднило видання The Hill.

Сподівання і реальність

Автор наголошує: усі розрахунки російського диктатора були зруйновані в Україні, причому незалежно від остаточного результату війни.

«Кремль усе ще намагається показати Росію та Китай як рівноправних партнерів, об’єднаних проти Заходу. Насправді ж усе виглядає значно менш оптимістично. Розчарування Москви на фронті виражається через тактику залякування: російські чиновники попереджають Вашингтон про необхідність евакуації американців із Києва та натякають, що європейські дипломати в Україні можуть стати мішенню “для скорочення штату”. Чим довше триває війна, тим сильнішою стає залежність Росії від Китаю – економічна, технологічна й стратегічна», – вважає Девід Кириченко.

Сьогодні заради війни Путін фактично «жертвує економічним майбутнім Росії». Фінансові труднощі дедалі важче приховувати, а окремі посадовці вже відкрито говорять про найгірший бюджетний тиск за останні десятиліття.

«Росія сьогодні залежить від Китаю майже в усьому – від електроніки та промислового обладнання до автомобілів і технологій подвійного призначення. Китай став головною економічною артерією Москви, однак відносини між країнами стають усе більш асиметричними», – стверджує науковець.

Асиметричні відносини

Девід Кириченко наводить приклад останнього візиту Путіна до Китаю, коли оточення кремлівського диктатора скаржилися, що китайські авто значно кращі за російські.

«Найбільш помітний дисбаланс у енергетичних переговорах. Китай знову відмовився від угоди щодо газопроводу “Сила Сибіру-2” – проєкту, критично важливого для Москви після втрати європейського ринку. Пекін вимагає великих знижок, використовуючи залежність Росії як важіль тиску. Колись Росія диктувала умови Європі з позиції сили, тепер Москва змушена вести перемовини з позиції слабкості, маючи лише одного покупця», – зазначає експерт.

Втрата Далекого Сходу

Васальна залежність Москви від Пекіна в центрі країни поки що малопомітна. Натомість на Далекому Сході це вже не секрет.

«У деяких регіонах Сибіру та Далекого Сходу місцеві чиновники звертаються по допомогу безпосередньо до Пекіна, бо Москва вже не може нічого запропонувати. Мешканці Іркутська просили Путіна звернутися до Китаю щодо будівництва шкіл, оскільки “Російська Федерація не в змозі це зробити”. У Саха (Якутія) частка Китаю у зовнішньоекономічному співробітництві зросла з 27,5 % у 2021 році до понад 45 % у 2024-му. Після 2022 року тут значно зросло викладання китайської мови», – наводить приклади експерт.

Та більше, свідомо чи ні, Кремль уже перебудовує Далекий Схід під економічні потреби Китаю. Інфраструктура, логістичні коридори, інвестиційні правила та навіть законодавство тут «адаптуються виключно під китайський капітал», стверджує Кириченко.

І що далі

«Китаю вже не потрібно офіційно анексувати російські території, щоб домінувати над ними. Путін почав вторгнення в Україну, заявляючи, що хоче зупинити історичний занепад Росії. Натомість війна лише прискорила той самий процес, який він нібито прагнув зупинити», – каже Девід Кириченко.

Він переконаний: процеси занепаду зайшли так далеко, що вже не має значення, чи захопить Росія ще якісь українські території.

«Путін міцно прив’язав Росію до відносин, у яких Пекін має перевагу. Зрештою його запам’ятають лише як людину, яка виснажила російську імперію на полях Донбасу й водночас віддала Китаю значну частину стратегічної незалежності своєї країни», – підсумовує науковець.