Як Банкова виставляє прапорці на шляху Антикорупційної стратегії 2030

Попри зусилля команди НАЗК та віцепрем’єра Тараса Качки, «система» зуміла виставити жорсткі запобіжники у найбільш політично чутливих зонах.

Головним ударом стала відмова від прозорих конкурсів на посади генпрокурора, голів ДБР та Нацполіції — стратегічних важелів впливу Банкової, які Кабмін вирішив залишити у сфері «ручного управління», прикриваючись особистою відповідальністю віцепрем’єра, зазначає видання ZN.ua.

Найближчим часом уряд має ухвалити Антикорупційну стратегію на 2026–2030 роки (далі — Стратегія) й передати її до парламенту. Питання — в якому вигляді. У тому, який розробила команда НАЗК разом з експертними групами у 16 корупційно найвразливіших сферах, чи з правками уряду, які її істотно послаблюють.

Урядовий комітет, який готує Стратегію до затвердження урядом і у вівторок провів зустріч із громадськістю, очолює віцепрем’єр з питань євроінтеграції Тарас Качка. У процесі узгоджень, за нашою інформацією, було щонайменше чотири вузлові точки, де міністерства чинили значний спротив: конкурси на генерального прокурора та керівників ДБР і Нацполіції, а також норми, що стосуються податкової політики, митниці й приватизації землі в громадах. Тобто — всього того, що є політично найчутливішим для Банкової.

І якщо в усіх перелічених сферах вдалося зберегти значну частину норм, то щодо конкурсів на генпрокурора та керівників ДБР і Нацполіції — ні.

Віце-премʼєр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тарас Качка © Економічна правда

Ба більше, на етапі парламенту предметом дискусій можуть стати як ці вже маркерні питання, так й інші — зокрема реформа адвокатури, підходи до регулювання будівельної, енергетичної сфер та оборони держави.

Чому це важливо? По суті йдеться про документ, який цього разу вийшов далеко за межі антикорупційної політики й фактично описує стратегію розвитку держави, що воює. Уряд якої працює не лише без стратегії, а й навіть без затвердженої парламентом програми.

Розрізнені європейські дорожні карти й вимоги, які досі не було зведено в єдиний внутрішній курс дій, тут уперше зібрано в цілісну логіку, яка отримала перший удар в уряді. Хоча Качці й вдалося «втримати» ключові положення Стратегії, проти яких були Мінфін, Мін’юст і деякі інші державні органи, він явно виявився не готовий вступати в конфлікт із президентом, який спирається на нереформовані силові органи.

Щоб розуміти розвиток ситуації в парламенті, варто знати, де саме система чинить опір, навіть «пропускаючи» ключові ініціативи, закладені командою розробників антикорупційної стратегії.