Слуги конверта» та «Біле пальто» опозиції - як НАБУ розкрило корупційну "чорну" касу Верховної Ради

Розмови про так звані «конверти», якими влада — і не тільки —оплачує голосування у Верховній Раді, ведуться не перше десятиліття. Якщо здійснити зовсім короткий екскурс в історію чинної влади та вірити нашим джерелам, сама ідея фонду оплати депутатського корпусу з'явилася ще у 2019 році.

Під різношерсту фракцію, рандомно набрану до списку та проведену в округах іменем Зеленського, почали збирати спільний гаманець, — ідею, подейкують, принесли людина-автобус і бізнесмен, який залив світ соком наших соняшників. Тоді, як зазначають у виданні ZN.UA, низку великих бізнесменів фактично зобов'язали щомісяця платити до цього фонду, а далі гроші вже розходилися програмами — 5, 10, 15 — залежно від місця депутата в системі. Скидалися туди й королі металу, і королі курятини, і королі будівельних магазинів.

Як стверджують наші співрозмовники, для влади принципово важливо було не лише платити, а й контролювати джерело грошей. Там ніколи не допускали, щоб бізнес напряму роздавав «конверти» депутатам. Депутат мав чітко розуміти, від кого він отримує ресурс і чиї інтереси в підсумку обслуговує. Тому збір і розподіл грошей замикалися на довірених людях усередині самої влади, а не на зовнішніх донорах. Саме так ймовірно вибудовувалася система, в якій лояльність прив’язувалася не до бізнесу, а до тих, хто цю систему адмініструє.

Спочатку у влади не було власного ресурсу — знадобився час, щоб розібратися, де знаходяться «рибні» та «грибні» місця. «А вже потім на освоєних потоках —починаючи з «Великого будівництва»— почали формуватися власні бек-офіси, через які ці ресурси збиралися і перерозподілялися всередині системи», — розповідають обізнані люди. Потреба в прямих донатах бизнесу на депутатський корпус згодом відпала. Це не означає, що бізнесменів залишили в спокої, — платити завжди є за що.