Добудова Хмельницької АЕС за участі російських реакторів з Болгарії: чи на часі це Україні під час війни?

Вчора український інформаційний простір сколихнула звістка про те, що Верховна Рада України надала дозвіл державному підприємству «Енергоатом» розпочати добудову двох енергоблоків на Хмельницькій атомній електростанції та, зокрема, закупити в Болгарії обладнання й реактори, оригінально вироблені в Росії.

Прихильники цього рішення вказують на необхідність посилення енергетичної незалежності та покриття дефіциту електроенергії, що виник після масових російських атак на енергетичну інфраструктуру. Критики ж вбачають у цій угоді значні корупційні ризики, порушення регламентних норм парламенту та сумнівну доцільність витрачати сотні мільйонів євро на закупівлю реакторів під час війни, коли першочерговим пріоритетом мало би бути посилення обороноздатності.

Нижче подано детальний розгляд контексту ухваленого рішення, аргументів «за» та «проти» добудови, позицій уряду, опозиції, незалежних експертів і представників міжнародних інституцій. Також ітиметься про можливі наслідки для української енергетики в коротко- та довгостроковій перспективі.

Контекст та історія питання

Хмельницька АЕС розташована в місті Нетішин на заході України. На її майданчику працює два енергоблоки (№1 та №2). Ще два (№3 та №4) були закладені ще в радянські часи, але їхнє будівництво припинили на початку 1990-х. Третій блок (його будівельна частина) нині зведено приблизно на 75–80%, а четвертий – на 25–30%. За заявами «Енергоатому» та Міністерства енергетики, добудова двох додаткових блоків має забезпечити сумарно до 2,2 ГВт електричної потужності, що, в разі успішного запуску, зробить Хмельницьку АЕС найбільшою атомною станцією в Європі з урахуванням усіх чотирьох енергоблоків.

Протягом двох останніх десятиліть Україні так і не вдалося знайти фінансування чи політичну волю, аби добудувати ХАЕС-3 та ХАЕС-4. У різний час з'являлися проєкти законів, що передбачали відновлення робіт, однак щоразу депутатам забракло голосів чи з’являлися інші перепони.

У 2023–2024 роках уряд постійно наголошував на посиленні ролі атомної енергетики у зв’язку з війною та масованими обстрілами енергетичної інфраструктури. Щойно парламент укотре взявся за проблему ХАЕС, з’ясувалося, що планують викупити реактори у Болгарії – ті самі, які свого часу були виготовлені російським «Росатомом» для болгарської АЕС «Белене», однак її будівництво фактично заморозили.

У середині зими – початку весни 2025 року в стінах Верховної Ради розгорнулися гарячі дискусії: пропрезидентська більшість і союзні фракції («Батьківщина», «Платформа за життя та мир», деякі депутатські групи) підтримали законопроєкт, який дозволяє добудувати Хмельницьку АЕС і укласти договір на постачання реакторів із Болгарією. Натомість частина депутатів з інших фракцій (зокрема «Європейська солідарність» і «Голос»), а також антикорупційні та громадські організації, різко засудили такі кроки й попередили про можливі корупційні наслідки, а також фактично легітимізацію російських ядерних технологій.