Вісь сповзла: союз Росії зі світовими диктатурами тріщить по швах

Росію часто помилково ставлять в один ряд із провідними світовими державами, такими як США та Китай. Насправді вона є не більше ніж регіональним гравцем, амбіції якого перевищують його реальні можливості.

Проте Москва опанувала техніки гібридної війни, а також вміло використовує чужі помилки для нарощування власного впливу. Союзи Росії з іншими авторитарними режимами діють, тільки поки їй це вигідно, і події останнього часу показали, наскільки ненадійним виявився цей альянс і наскільки ефемерними виявилися претензії Москви на світовий вплив. Втім, незважаючи на втрату Сирії та ослаблення Ірану й Венесуели, Путіну поки що вдається успішно концентрувати сили на пріоритетному для нього українському напрямку, утримувати владу всередині країни та послаблювати позиції США на світовій арені, вважає керівник програм Східної Європи, Росії та Центральної Азії при Німецькому товаристві зовнішньої політики (DGAP) Штефан Майстер.

Знесилення

Росію нерідко зображують як одну з провідних світових держав, що за своєю потужністю може зрівнятися зі США та Китаєм. Але тривала війна в Україні та відсутність помітної реакції на падіння союзних режимів у Сирії, Венесуелі та Ірані демонструють межі її можливостей. У Москви просто немає ресурсів, щоб нав'язувати свою волю в інших частинах світу — принаймні з тією швидкістю та ефективністю, до яких вона прагне. Вона може діяти лише в межах, встановлених іншими гравцями.

Кремль найчутливіше реагує на зміни в політиці США, але йому необхідно враховувати також позиції Китаю, Північної Кореї та Ірану, оскільки ці країни надають йому допомогу у війні проти України. Нинішня Росія — вже не глобальна держава, якою був СРСР, а скоріше регіональний гравець, чиї амбіції перевищують реальні можливості. Вона не здатна визначати світовий порядок, але намагається дестабілізувати його.