Від третього арсеналу планети до заручника терору: право України на нову ядерну доктрину світу

Минуло 40 років, як вибухнув четвертий реактор Чорнобильської АЕС. Але ні політики, ні міжнародна експертна спільнота так і не зробили належних висновків з тієї епохальної події, що змінила світ, а бездіяльність МАГАТЕ, яке з авторитетного регулятора перетворилося на «орган споглядання», неспроможний зупинити нову гонку озброєнь за участі 40 країн та відкрите захоплення українських ядерних об’єктів

Через чотири десятиліття після вибуху на ЧАЕС світ не просто не виніс уроків із трагедії, а опинився на порозі ще масштабнішого ядерного апокаліпсиса. Безпосередній учасник процесу ядерного роззброєння України Юрій Костенко у матеріалі для «Главкома» аналізує фатальну еволюцію глобальних загроз: від емоційної демілітаризації 90-х до сучасного ядерного тероризму Росії. Автор наголошує, що Чорнобиль став каталізатором розпаду СРСР, проте не зміг зупинити формування неоімперського режиму, який сьогодні перетворив цивільні АЕС на інструмент воєнної агресії.

По-перше, саме Чорнобильська трагедія призвела до розпаду найбільшої у світі радянської імперії.

По-друге, так званий «Чорнобильський синдром» породив несприйняття людством «атому» – незалежно від того чи це ядерна бомба чи мирна АЕС. Наслідком цього стала масова відмова багатьох держав від подальшого використання ядерної енергії.

У світі було зупинено будівництво понад 100 нових ядерних блоків. Австрія відмовилася вводити в експлуатацію вже збудовану АЕС, Німеччина, Швеція та багато інших країн ухвалили політичні рішення щодо поступової відмови від мирного атому.

Окрім цього розпочався швидкий процес скорочення військових ядерних арсеналів. 8 грудня 1987 року у Вашингтоні був підписаний Договір між СРСР та США про ліквідацію ракет середньої та малої дальності. А вже 31 липня 1991 року в Москві Горбачов та Буш підписали наймасштабніший ядерний Договір про скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СТАРТ-1).