Еволюція підліткової зради від антидержавних написів до спорядження саморобної бомби під наглядом рашиста-куратора “Пінгвіна”

Класичний сценарій російського вербування через анонімні Telegram-канали з пошуку роботи вкотре спрацював в Одесі, перетворивши двох 16-річних ліцеїстів на фігурантів справ про диверсії та тероризм. Журналістське розслідування видання «Слідство.Інфо» розкриває цинічну воронку рекрутингу спецслужб РФ: підлітки, яких шість разів поспіль кинули на гроші на цивільних підробітках, шукали «швидкий кеш» і погодилися палити релейні шафи «Укрзалізниці» за копійчані транші на карту.

Проте, коли таємничий куратор «Пінгвін» замовив у хлопців побутову хімію для створення бомби під ТЦК, юні диверсанти раптово злякалися радіуса ураження і спробували вийти з гри, що не завадило СБУ затримати їх на гарячому. На щастя для одеських романтиків, Феміда врахувала їхній вік, призначивши замість реального терміну умовне покарання з обов’язковим проходженням психологічних тренінгів та примусовим вивченням курсу історії про те, чим насправді закінчуються ігри з окупантами.

16-річні ліцеїсти з Одеси шукали підробіток у телеграмі, щоб заробити «швидкі гроші». Спочатку — антидержавні графіті, потім — підпали релейних шаф «Укрзалізниці», а згодом — підготовка вибухівки для теракту біля ТЦК. Російські куратори поступово втягували підлітків у дедалі тяжчі злочини, доки хлопців не затримали на етапі спорядження саморобного вибухового пристрою.

Один із них погодився поговорити з журналісткою «Слідства.Інфо» і розповів, чому вони пішли на підпали, але відмовилися доводити справу до теракту. Про це йдеться у матеріалі «Слідства.Інфо» .

Вдень 20 березня 2025 року двоє 16-річних ліцеїстів — Максим та Сергій ( імена змінені з етичних міркувань, — ред .) — прийшли до залізничної станції неподалік Застави-2 у промисловому районі Одеси. Вони підійшли до релейної шафи — обладнання «Укрзалізниці», що відповідає за безпеку руху потягів.

Максим дістав пластикову пляшку, облив шафу бензином і підпалив її запальничкою. Сергій тим часом стежив, щоб поруч не було свідків, а також знімав підпал на телефон. Відео мало стати доказом виконаного завдання для куратора на псевдо «Пінгвін».

Сергій надіслав відео «Пінгвіну» і той скинув йому на карту понад 5 тисяч гривень . Втім, релейна шафа повністю не згоріла — вогонь згас.

За кілька днів, увечері 23 березня, вони приїхали до провулка Ширяївського в Одесі. Там дісталися колійного посту та обрали іншу релейну шафу. Цього разу підпалював Сергій, а Максим знімав усе на телефон та стежив за обстановкою. Відео диверсії знову надіслали «Пінгвіну» та отримали за це вже понад 6 тисяч гривень . Але і цього разу обладнання повністю не згоріло.

Крім цього, за даними СБУ, ліцеїсти виготовили саморобний вибуховий пристрій для організації теракту біля адмінбудівлі місцевого ТЦК.

Правоохоронці затримали юнаків на етапі спорядження вибухівки та запобігли підриву поблизу військового об’єкта.

Журналістка «Слідства.Інфо» поспілкувалася з одним із них — Максимом. Його друг від розмови відмовився.

Від антидержавних графіті до диверсій

За словами хлопця, спочатку вони виконували прості завдання: малювали антидержавні графіті за гроші , які надсилав куратор. Згодом погодилися на підпали релейних шаф. Спочатку Максим говорив неохоче. Голос був невпевнений.

На запитання, чому вони погодилися на диверсії та підготовку до теракту та чи думали про наслідки, хлопець відповів, що тоді про це не замислювався. Головною метою були гроші . Спершу Максим не хотів говорити, на що саме вони заробляли. Згодом зізнався: прагнув допомогти батькам і друзям.

За словами Максима, на його друга росіяни вийшли через телеграм-групи з пошуку роботи. Ліцеїсти шукали там підробіток, адже на офіційні вакансії неповнолітніх брали неохоче.

« А ситуація в родини — так собі », — каже юнак.

Журналістка запитала, чи погоджувались хлопці на звичайну роботу. Максим розповів, що його 6 разів обманювали з зарплатою. Він тижнями працював на поклейці захисного скла длятелефонів, але грошей так і не отримав.

Максим відверто зізнається: тоді думав лише про швидкий заробіток.

«Ми знали, що нас можуть підірвати»

Після двох підпалів куратор дав нове завдання — купити відбілювач. Потім — іншу побутову хімію. У якийсь момент Максим зрозумів, що всі ці компоненти потрібні для виготовлення вибухівки.

« Тоді вже була хвиля, ми бачили відео і знали, що нас можуть підірвати разом з цим пристроєм », — каже Максим.

За його словами, вони не збиралися завершувати підготовку теракту та відмовилися виконувати завдання до кінця. На запитання, чи боялися вони насамперед за себе, Максим заперечливо похитав головою.

« Більше [хвилювалися] за оточуючих. Відео вже були в мережі, і ми розуміли радіус ураження. Ми зробили помилку, але не треба, щоб інші за неї відповідали », — пояснив він.

Максим стверджує, що шкодує про скоєне. Каже, що хотів допомогти батькам, але в результаті лише погіршив ситуацію.

« Вони (діти, — ред.) не розуміють, що зроблять тільки гірше. У такі моменти ти ні про що не думаєш. Тільки про гроші. А потім батьки заплатять ще більше за тебе, і ще буде багато проблем. Нащо робити їм гірше? », — каже Максим.

Рішення суду

У суді обидва ліцеїсти повністю визнали свою провину. Колегія суддів визнала їх винними у закінченому замаху на підпал з метою ослаблення держави та пошкодження об’єктів, які мають важливе оборонне значення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Максим раніше не був судимий і вперше вчинив злочин. Він навчається в ліцеї та характеризується там позитивно. Живе разом із батьками у двокімнатній квартирі. Родина не має фінансових проблем чи кримінального минулого. Хлопець підтримує добрі стосунки з батьками та друзями.

Під час перебування у слідчому ізоляторі Максим також характеризувався позитивно: не порушував режим, брав участь у спортивних та виховних заходах, навчався на освітніх онлайн-платформах і демонстрував відчуття відповідальності.

Сергій також раніше не був судимий та вперше вчинив злочин. У ліцеї його характеризували як не надто відповідального учня, незацікавленого в навчанні. Він живе з матір’ю, батько помер. Фінансових труднощів родина не має.

У слідчому ізоляторі Сергій характеризувався посередньо: порушував режим тримання та притягувався до дисциплінарної відповідальності. Водночас, за матеріалами справи, він був доброзичливим, не створював конфліктів і був схильний недооцінювати наслідки власних вчинків.

Суд визнав пом’якшувальними обставинами щире каяття, повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, неповнолітній вік обох обвинувачених та добровільне відшкодування завданих збитків.

Максима засудили до 5 років умовного строку. Також він має пройти пробаційну програму «Формування життєвих навичок» і навчальні курси «Новітня історія України: від початку Другої світової війни до сучасності».