”План Качки-Кос”: як внутрішні пропозиції антикорупційних органів опинилися серед вимог ЄС до України – ”Апостроф”

Навколо “плану Качки-Кос” — переліку з десяти антикорупційних та судових реформ на 2026 рік — розгортається дискусія, яка привертає увагу до того, як саме формувався цей документ. Ймовірне походження цих пропозицій детально проаналізували наші колеги з видання “Апостроф”.

Як зазначає автор матеріалу, журналіст Максим Севериненко, спільна заява єврокомісарки Марти Кос та віцепрем’єра Тараса Качки від 11 грудня 2025 року нині просувається як один із ключових критеріїв для вступу України до ЄС. А нардеп Ярослав Железняк уже оголосив про реєстрацію пакета законів під цей план.

Хронологію того, як саме формулювання потрапили до фінальних документів перемовин із ЄС, детально розібрав експрокурор САП Станіслав Броневицький у своєму блозі. За цією версією, послідовність подій нібито виглядає так:

20 листопада 2025 року керівники НАБУ Семен Кривонос та САП Олександр Клименко надіслали офіційний лист єврокомісарці Марті Кос (вихідний № 01-287/35964), у якому виклали свої поточні пропозиції — від розширення юрисдикції до питань судових експертиз і строків давності у справах.

11 грудня 2025 року, через три тижні, Брюссель оприлюднив спільну заяву, десять пунктів якої багато в чому збігаються з листопадовими пропозиціями українських антикорупційних органів.

Броневицький звертає увагу, що в результаті відомчі пропозиції щодо розширення повноважень опинилися оформленими як міжнародні зобов’язання, які тепер має розглядати Верховна Рада.

Своєю чергою, “Апостроф” пропонує дивитися на цю ситуацію критично: на його думку, такий шлях обходить звичну парламентську процедуру з публічними дебатами й залученням різних сторін — адвокатів, суддів, експертів, — а критику цих законопроєктів важче висловлювати, коли вона сприймається як гальмування європейської інтеграції.

Максим Севериненко також зазначає, що практика просування відомчих інтересів через законодавчі зміни не нова для України, але вважає використання для цього авторитету ЄС проблематичним. Окремо він звертає увагу на ризики, пов’язані зі змінами до КПК без збереження балансу між сторонами захисту та обвинувачення, що в перспективі могло би позначитися на справах у ЄСПЛ.

Водночас слід зазначити, що ця інтерпретація подій є авторським баченням Максима Севериненка та посилається на трактування ситуації колишнім прокурором САП; офіційних коментарів НАБУ, САП чи Європейської комісії щодо хронології, описаної у статті, на момент її публікації наведено не було.

Подальша доля ініціативи залежить від Верховної Ради, яка розглядатиме відповідні законопроєкти.