Чи можна приборкати корупцію в Україні за допомогою антикорупційних органів?

Що спільного у НАБУ і САП із газонокосаркою, і як викорчувати коріння корупції з української економіки?

На пафосних форумах звіти про боротьбу з корупцією звучать так, наче ми вже в Норвегії, але 70% українців досі чудово знають прайси на хабарі в ТЦК та судах.

Скільки ще мільярдів платників податків ми витратимо на каральні органи, перш ніж зрозуміємо: щоб знищити хабарництво, треба просто забрати чиновника з економіки – читайте в колонці Володимира Куренного, заступника генерального директора медіа-холдингу РБК-Україна.30 червня в Києві проходив Форум єдності, який був організований Громадсько-військовим рухом.

Зібралось дуже багато людей.

Єдність в суспільстві та в державі сьогодні актуальна як ніколи.

Не радянська єдність, коли всі або хвалять владу, або мовчать чи потрапляють до ГУЛАГів.

А справжня громадянська згуртованість навколо найважливішої мети – відбити напад ворога.

Серед спікерів першої панелі, яка називалась Демократична, не корупційна Україна були відомі люди: ректор Могилянки Сергій Квіт, парламентар, голова комітету Верховної Ради зі свободи слова Ярослав Юрчишин, колишній міністр Ігор Жданов.

І говорили вони звісно про корупцію та стан боротьби з нею.

Говорили позитивно, вказуючи на успіхи цієї боротьби та діяльності антикорупційних органів.

Іноді навіть так позитивно, що мені здавалось, що мова про Данію чи Норвегію… Але мова не про це.

Я запитав спікерів, на мій погляд, головне питання сутності боротьби з цим лихом.

А саме: чи вважають вони, що корупцію можна побороти виключно за допомогою інституцій та інституційних реформ?

Просто кажучи, чи приборкаємо ми корупцію виключно за допомогою створення антикорупційних органів – НАБУ, САП, ВАКС, БЕБ та можливо ще якихось.

Теоретично органів держава може створити багато і наділити їх сильними повноваженнями та витратити на це немалі кошти платників податків.

Але чи спрацює це?

Досягнення цих органів, будемо чесними, досить скромні.

Вирок голові Верховного Суду – так, це успішний кейс.

Ну є ще пара-трійка вироків.

Справа Міндича?

Вироку немає, а коли буде – ніхто не знає.

Що ще?

Корупція зникла?

Суспільство само дає відповідь – 70% громадян вважає її ключовою проблемою.

Сьогодні пересічний громадянин знає скільки коштує, наприклад, звільнення з ТЦК, незаконний перетин кордону, скільки треба дати на лапу за рішення деяких судових спорів.

Я вже не кажу про державні закупівлі в центрі і на місцях.

Не кажу про корупцію.

Не білих, а золотих комірців.

На всіх них одних НАБУ та САП не вистачить.

Вони як кульбаби на газоні: ти в одному місці їх викорчував, пройшовся газонокосаркою, а вони поряд на другий день виросли в три рази більші.

А чому?

А тому, що їх треба виривати з корінням.

Отже щоби побороти корупцію мати газонокосарку недостатньо.

Треба прибирати коріння.

А де коріння у корупції?

Звісно у втручанні і впливі держави (читай – чиновника) на економіку, на економічні і господарські процеси.

Там де чиновник – там корупція.

Ліцензії, дозволи, волюнтаристські одноосібні рішення в економічній сфері – все це благодатний ґрунт для корупції.

Приберіть державу звідси і не буде корупції.

Нехай в економіці все вирішує не Іван Петрович чи Василь Миколайович, а Його Величність – вільний ринок!

Тому ключове завдання зменшити рівень втручання держави в економіку.

Сьогодні до 70% ВВП країни перерозподіляється через державний бюджет.

В Ірландії – європейському економічному драконі – 23%, в Естонії – 25%, в Швейцарії – 33%, в США – 36%.

І навпаки, лідерами одержавлення є наступні країни – Науру – 132%, Тувалу – 114%, Лівія – 89% і так далі….

Красномовна статистика.

Мені скажуть: в нас такий відсоток високий, бо йде війна.

Згоден – вплив війни є.

Але ми і до війни перерозподіляли через держбюджет 50-55%.

Отже війна в даному випадку не виключення.

Та й давайте відверто скажемо: вплив приватного бізнес-сектору у військовій сфері зростає неймовірно.

Приватний сектор у ВПК – це флагман.

І так не тільки в Україні.

Наступне.

В Україні 3000 державних підприємств.

Якщо не більше.

Це мінімум три тисячі осередків потенційної корупції.

Чому б їх не продати приватному власнику?

Викорчувати коріння корупції та й ще на приватизації заробити в бюджет.

Цього не хочуть тільки ті, хто харчується з цих державних підприємств, які насправді квазі-державні, а де-факто належать керуючим чиновникам, які нібито представляють інтереси держави.

Я можу продовжити.

Прикладів сотні.

Участь державного апарату, держави в українській економіці дуже вагома та я би сказав нав’язлива.

Практично у всіх галузях.

І тому ми маємо з одного боку неефективну економіку, а з іншого – корупцію.

Тому вихід один і головний спосіб приборкати корупцію один – викорчувати коріння цього бур’яна з нашого економічного газону.

Радикально зменшити вплив держави на економіку, провести рішучу дерегуляцію та лібералізацію, приватизувати 95% державного сектору.

І тоді зникнуть головні причини – фундамент корупції.

А все інше дороблять антикорупційні органи.

Інакше – діла не буде!