«Якби не Тичина…». Співавтор Конституції та дисидент Косів зробив сенсаційне зізнання

Народний депутат Верховної Ради п’яти скликань, дисидент і політв’язень Михайло Косів поділився з «Главкомом» маловідомими фактами перебування у радянській тюрмі і назвав людину, яка його звідти врятувала. Про це читайте в інтерв’ю «Главкома» «Депутат п’яти скликань Михайло Косів: Російську треба негайно вилучити з Конституції України».

Екснардеп розповів, що на початку 1960-х років брав активну участь у русі шістдесятників, куди входили молоді та обдаровані митці та літератори. Вони влаштовували вечори-пам’яті Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського.

За словами Косіва, у 1960 році в Києві було сформовано Клуб Творчої Молоді «Сучасник» на чолі з президентом клубу, режисером Леонідом Танюком (Лесь Танюк, народний депутат п’яти скликань від «Народного Руху» – «Главком»). Пізніше у Львові аналогічний Клуб «Пролісок» уже очолив сам Косів. Цією культурною активністю, каже дисидент, зацікавився Комітет державної безпеки СРСР (КДБ).

«Пригадую обшук, який був у мене на квартирі (середина 1960-х років – «Главком»). Слідчий пише протокол. Поряд із ним лежить папка з написом: «П-Ш». Виявилося, ще це розшифровується як «Подозрение в шпионаже». У підсумку фактів на «шпіонаж» не назбиралося, тож мені пришили, крім українського націоналізму, ще і «Содействіє распространєнію єврєйского сіонізма». Мене обвинувачують за дві мої статті «Віч-на-віч з Кобзарем» і «Перегук геніїв. Тарас Шевченко й Іван Франко у контексті української історії», які вийшли за кордоном. Як вони туди потрапили, мені невідомо. Тоді я казав слідчому, що не мене треба притягувати до відповідальності за «Содействіє распространєнію єврєйского сіонізма», а Івана Франка, рецензію якого на трактат Теодора Герцля Der Judenstadt (Відень, 1905 р.) я поширював», – зазначив дисидент.

У підсумку радянська влада висунула підозру Михайлу Косіву за статтею 62 Кримінального кодексу УРСР «Антирадянська агітація і пропаганда». Вона передбачала покарання у вигляді позбавлення волі від шести місяців до семи років. Після арешту Косіва було доправлено до тюрми на Лонцького у Львові.

За його словами, він відсидів сім місяців. Своєму порятунку Косів завдячує нині вже покійним голові Львівської обласної організації Спілки письменників Ростиславу Братуню, голові комітету у справах роботи з молоддю Володимиру П’янову і видатному радянському поету Павлу Тичині.

«З Тичиною я був знайомий заочно. Перед арештом я виступав на нараді молодих письменників в Ірпені. Доповідав про творчість Івана Франка. На заході був присутній Павло Тичина, якому сподобався мій виступ. І ось, коли мене арештувало КДБ, Братунь вирушив до столиці, і вони з П’яновим пішли на зустріч з Тичиною. Вони розповіли йому про те, що сталося. При них Тичина набрав телефоном Першого секретаря ЦК Компартії України Петра Шелеста і доповів: «У Львові арештували Михайла Косіва, талановитого молодого літератора. Ви його відпустіть, якщо є «звихнення», ми виправимо у Спілці». Яка була реакція Шелеста, як ви гадаєте? Він відправив розібратися до Львова голову КДБ України генерала Віталія Нікітченка!» – розповів політв’язень.

Дисидент також пригадав зустріч з генералом КДБ Нікітченком. Силовик вимагав від Косіва публічного засудження власних вчинків перед однодумцями з Клубу Творчої Молоді. Однак Косів на це не пішов, що дуже розлютило голову КДБ України.

У березні 1966 року Михайло Косів вийшов із в’язниці зі статею, яка містила формулювання: «Звільнити як такого, що відбув мінімальний термін покарання, визначений статтею 62 КК УРСР, і, перебуваючи на свободі, не становитиме суспільної небезпеки». Він додав, що за час незалежності України так і не був реабілітований. При цьому мав обвинувачення без вироку суду.

«Знаєте, з Тичиною зв’язків не мав, але йому дуже серйозно подякували (і від мене також) Ростислав Братунь і Володимир П’янов. Якби не Тичина, то невідомо, як склалася б моя доля», – визнав Косів.

Нагадаємо, що сьогодні, 28 червня 2026 року Україна відзначає 30-річницю з дня ухвалення своєї Конституції.

«Рівно 30 років тому було ухвалено Основний Закон нашої держави, який наділяють силою українці та українки. Наші люди, які пишуть сторінки нашої історії, і саме вони наповнюють сторінки нашої Конституції – життям. Своїм прикладом, своїми справами, своєю працею і боротьбою заради України. Суверенної. Самостійної. Демократичної. Правової. Європейської. Мирної. Незалежної. З Днем Конституції України!» – привітав співгромадян президент Володимир Зеленський.