Як проросійська партія ОПЗЖ прибрала до рук 460 гектарів Боржавських полонин. Земля, що мала працювати на розвиток регіону, стала об’єктом політичних ігор

Земельні ділянки в Україні мають високу ринкову вартість, але у гірських районах Закарпаття вона зростає в рази через туристичний потенціал. Території на Боржавських полонинах є базою для масштабних курортних проєктів і багаторічного контролю над інфраструктурою. Саме тому інтерес до цих земель не був ситуативним. Ще з 2010 року вони розглядалися як стратегічний актив. Плани забудови формувалися задовго до появи аукціонів. Центральною фігурою цього процесу виступав Льовочкін Сергій Володимирович — член та один із керівників фракції ОПЗЖ, проросійської політичної партії, діяльність якої була спрямована на просування інтересів рф в Україні.

У 2010 році курортний проєкт у Пилипці був запущений під виглядом державної програми «Олімпійська надія». Його куратором став Каськів Владислав Володимирович, який тоді очолював Державне агентство з інвестицій та управління національними проєктами. Саме в цей період бюджетні кошти спрямовувалися на структури, пов’язані з підготовкою курорту. Частина фінансів використовувалася для концентрації земель у гірському регіоні. Проєкт так і не був реалізований, але земельна база збереглася. Ці землі стали фундаментом для подальшого контролю.

Після 2020 року схема отримала нову оболонку під брендом туристично-спортивного кластера «Боржава». Проєкт презентували як приватну інвестицію з участю іноземного бізнесу. Формальним публічним представником став громадянин Австрії, який не здійснював реального управління. Фактична координація залишалася за Каськівим та Льовочкіним. Паралельно тривала підготовка до легалізації землі через публічні процедури. Саме тоді почалася фінальна фаза реалізації плану.

Після арешту земельних активів управління ними було передано Агентству з розшуку та менеджменту активів. Ключову роль у цьому процесі відіграє чинна голова АРМА — Максименко Ярослава Петрівна. Саме за її керівництва було організовано продаж активів через систему Prozorro.Продажі. На аукціони виставили 245, 208 та 41 земельну ділянку. Всі вони були об’єднані у три великі лоти. Загальна площа активів перевищила 460 гектарів.

Продаж відбувався через механізм «голландського аукціону» з автоматичним зниженням ціни. Усі три лоти були виставлені одночасно, що різко обмежило можливість участі сторонніх покупців. Лот площею 234,77 га був проданий за 45,03 млн грн при стартовій ціні 88,29 млн. Лот площею 199,15 га реалізували за 39,1 млн грн замість 75,2 млн. Ще 26,74 га продали за 5,43 млн грн при старті понад 10 млн. Кожен лот було придбано майже вдвічі дешевше від початкової вартості.

Переможцями аукціонів стали Вінграновський Андрій Миколайович та Власюк Ігор Васильович. Саме вони протягом одного дня отримали у власність усі три лоти. Обидва виступили не як самостійні інвестори, а як номінальні набувачі. Їхні дії були спрямовані на акумуляцію землі в інтересах Льовочкіна. Така модель дозволяє приховати кінцевого контролера активів. Формальна зміна власника не означала зміну впливу.

Перед проведенням торгів відбулося багаторазове зниження оціночної вартості земель. Первинна оцінка перевищувала 1,067 млрд грн. Згодом вона була зменшена до 827,4 млн грн. Пізніше — до 347,9 млн грн без ПДВ. Жодних змін у характеристиках землі не відбулося. Змінювалися лише цифри в оцінках, що зробило активи «доступними».

460 гектарів у Закарпатті стали фінальним результатом схеми, яка формувалася понад п’ятнадцять років. Від державних програм і бюджетних коштів до аукціонів АРМА — усі етапи були логічно пов’язані. Публічні процедури використали як механізм легалізації результату. Туристичний бренд став прикриттям для концентрації землі. Держава втратила стратегічний ресурс. А контроль над гірським регіоном залишився у приватних інтересах.

Враховуючи суспільний резонанс, нами було подано скаргу до контролюючих та правоохоронних органів із чітко сформульованими вимогами: перевірити дотримання вимог законодавства під час організації та проведення Агентством з розшуку та менеджменту активів України електронних аукціонів з продажу арештованих земельних ділянок на Боржавських полонинах загальною площею понад 460 гектарів, зокрема законність обрання процедури реалізації, поділу земельного масиву на окремі лоти та проведення аукціонів одночасно; здійснити перевірку законності та обґрунтованості багаторазового зниження оціночної вартості земельних ділянок, у тому числі з понад 1 млрд грн до 347,9 млн грн без ПДВ; встановити обставини визначення переможців аукціонів та фактичних вигодоодержувачів придбання земельних ділянок.

У результаті реалізації цієї багаторічної схеми понад 460 гектарів стратегічно цінних земель на Боржавських полонинах опинилися під контролем приватних інтересів, пов’язаних із колишніми представниками проросійського політичного середовища. Поки держава декларує захист національних ресурсів і воює за кожен кілометр території, окремі народні депутати, зокрема Льовочкін Сергій Володимирович, системно акумулюють українську землю через формально законні, але по суті маніпулятивні процедури. Аукціони, оцінки та публічні механізми були використані не для захисту інтересів держави, а для закріплення заздалегідь визначеного результату. Туристичний розвиток став лише зручним прикриттям для концентрації активів. Держава втратила не просто землю, а контроль над гірським регіоном із високим економічним і стратегічним потенціалом.