В Мін’юсті не лише відбирають житло та бізнеси українців, а й продають керівні посади за кеш

Міністерство юстиції України вже давно асоціюється не лише з примусовим вилученням майна та рейдерством бізнесу, а й із продажем посад. Керівні крісла тут отримують за хабарі, які потім «відбиваються» через системне вимагання з громадян і бізнесу. Ті, хто заходить у систему за гроші, використовує повноваження як інструмент тиску, блокувань і штучних проблем. Фактично міністерство перетворено на площадку для схем, віджиму активів і контрольованого рейдерства.

І саме за таким алгоритмом у систему Мін’юста завели Анастасію Купріянову, яка спершу очолювала Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ’янському та Слобідському районах у місті Харкові, а згодом зайшла в систему інститутів судових експертиз. Спочатку у 2025 році – вона керувала ДніпроНДІСЕ, але вже влітку 2025 року – Купріянова повернулася у Харків та ННЦ ІСЕ. Тут схема масштабується та працює як годинник.

Її кар’єрний ривок — прямий результат зв’язку із заступником міністра юстиції Гайченком, і мова не про формальні контакти. У вересні в Купріянової закінчується контракт, і вона вже носить «кеш» по кабінетах Мін’юсту, через свого коханця вирішуючи питання продовження. В.о. міністра Сугак та держсекретар Буханевич — саме ті посадовці, через яких проходять ключові кадрові рішення, — не проти таких домовленостей, адже це не лише разовий платіж, а й стабільні щомісячні заноси.

Результати такої «кадрової політики» проявилися саме в період, коли Купріянова контролювала процеси в ДніпроНДІСЕ. У цей час у Запорізькому відділенні ДніпроНДІСЕ системно зникали об’єкти досліджень у резонансних кримінальних провадженнях, а експертизи свідомо затягувалися на роки. Показовою стала справа із судном «AFINA», де експертний інструмент використовувався не для встановлення істини, а для зачистки доказів — ключові документи направлялися саме до цього відділення, де «вирішувалися питання» за участі Гричини.

Формально все виглядало бездоганно: матеріали заходили, реєструвалися, розподілялися між виконавцями — Будзієвським та Кононенко, додаткові об’єкти передавалися окремо із описами. Далі за її прямим втручанням провадження відправляли у Дніпро «на перевірку», після чого повертали без жодних зауважень.

Саме після цього етапу і відбувалося ключове — об’єкти досліджень зникали. Вони були закріплені за конкретними виконавцями, зберігалися у службових сейфах, але в потрібний момент «випаровувалися»: без актів передачі, без підписів і без будь-яких слідів у журналах. Усі такі випадки були прив’язані до періоду її фактичного контролю над процесами в інституті та координації через Запорізьке відділення.

Паралельно з цим стрімко зростав і її особистий добробут: у деклараціях з’являлися сотні тисяч гривень «подарунків», у 2025 році додалися одразу дві квартири, оформлені через треті особи. Попов Олександр передавав їй у користування новий LEXUS RX 350 2024 року та забезпечував житлом — і все це відбувалося синхронно з періодом, коли у справах підконтрольного інституту зникали об’єкти та формувалися «потрібні» експертні висновки.

Вже у стінах Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Купріянова організувала святкування 8 Березня за державні кошти, із запрошеним виконавцем Карафетовим та російським репертуаром. Захід обійшовся орієнтовно у 5000 доларів, що наочно демонструє, куди насправді спрямовувалися ресурси інституту.

До слова, ми скерували 4 інформаційні запити, 2 скарги та 1 заяву про вчинення кримінальних правопорушень, якими охоплено понад 500 адресатів — від профільних органів до контролюючих інституцій. Але навіть за таких обсягів фіксації порушень та розголосу, маючи подібні «краї» в Мін’юсті, Купріянова продовжує триматися за посаду та вирішує питання нового контракту. Бо саме такі керівники — зручні, контрольовані та інтегровані в неформальні процеси — і потрібні цій системі.