Back
Original version

European Energy Community appoints a Firtash associate as head of its Ukrainian office

Automatically translated version. May contain inaccuracies compared to the original.

European Energy Community has appointed as head of its Ukrainian office a protégé of Firtash

In early August, the Energy Community appointed former Ukrainian energy minister Oleksii Orzhel as head of the ECT Energy Community Office in Ukraine. This is a very high-profile position, because now the Community is channeling millions of dollars into restoring Ukraine’s energy system, which was damaged by the war.

From this perspective, the choice in favor of Orzhel is at least odd. For if the Energy Community had at least superficially checked his biography, it would have immediately seen ties to pro-Russian oligarch Dmytro Firtash and open lobbying of importing electricity from Russia and Belarus in the not-too-distant past.

Orzhel and the defense of Russian imports

Orzhel’s lobbying for importing electricity from the aggressor country is a story from 2020 year. Recall that during this period Ukraine experienced its first coronavirus lockdown, industrial production fell, and as a result domestic electricity producers faced a drastic shortage of consumers.

And it was during this time that Russian electricity imports were running into Ukraine at full tilt. This “flooded” domestic generation and greatly benefited the Kremlin. Imports were opened somewhat earlier—in November 2019 year—thanks to a controversial amendment pushed through behind the scenes by Andriy Gerus, the chairman of the Verkhovna Rada energy committee and an ally of oligarch Ihor Kolomoyskyi.

What was the energy minister Oleksii Orzhel doing during this period, what was his position? He supported imports!

“Overall, imports help to push prices down,” explained Orzhel in defense of imports of Putin’s megawatts.

He did not mention that imports from Russia, which had not been in place for four years, were resumed to supply cheap Russian electricity to Ihor Kolomoyskyi’s ferroalloy plants.

That is, at a time when Ukraine’s energy sector was critically short of consumers, Orzhel supported the aggressor state. The then minister even publicly wondered why the “Russian and Belarusian brothers” were refusing to buy Ukrainian electricity.

“We are actively negotiating with the Belarusian side, less actively with the Russian side, regarding the supply of our electricity. At night, when Energoatom is ready to sell electricity, we have a relatively low price for it, and we can be more than competitive in those markets. But there is a refusal. It is unfair: if you want to sell to us, we can also export to you, and there is no need to close your market, let’s work on parity conditions,” Orzhel argued.

It is also worth noting that opening electricity imports from Russia and Belarus threatened the future synchronization of Ukraine’s and Europe’s energy systems. After all, if Ukrainian companies had signed long-term contracts for Russian and Belarusian electricity, they would have had the option to sue for disconnection from the RB and RF grids and demand compensation.

Orzhel and Firtash’s friends

Even more obvious is the connection between Oleksii Orzhel and the sanctioned pro-Russian oligarch Dmytro Firtash. They are linked through the controversial entrepreneur Ihor Tynny.

For many years Orzhel headed the Ukrainian Renewable Energy Association (UREA), one of the founders of which was Ihor Tynny. In effect, in this role he lobbied for “green” interests since the Yanukovych era.

The “owner” of UREA, Ihor Tynny, is a figure of great interest. At first glance he appears as a progressive entrepreneur developing green energy and conducting each project for the benefit of society. But that is only at first glance.

Journalists who studied this “philanthropist” in detail wrote that “even a cursory look at Tynny’s biography suggests a serious business empire behind him. It blends the interests of the Lvovochkins family (Serhii and Yulia), a protege of oligarch Firtash Ivan Fursin, and, in fact, Dmytro Firtash himself. For Tynny, it is very important to leverage connections with top officials. At least, this has worked for him since the Yanukovych era.”

Such a useful official for Ihor Tynny and his partners was Oleksii Orzhel. And soon after Orzhel’s appointment to the Ministry of Energy, Tynny himself began to be called the “shadow minister.”

Moreover, People’s Deputy Olga Vasylivska-Smahlyuk claimed that Ihor Tynny conducts all interviews for Oleksii Orzhel.

“It is Tynny who, at Orzhel’s direction, approves candidates for the agencies under the Ministry of Energy and Environmental Protection. The interviews take place in Kyiv restaurants, which are also owned by Tynny… Children are choking on smoke and emissions from Enerhiya plant. All this leads to obstructive bronchitis and adenoids… The community has been warning for months about violations of environmental norms. And the minister stays silent, while his business partner handles appointments in the most key agencies,” Vasylivska-Smahlyuk complained.

But Ihor Tynny himself did not hide his influence over his marionette minister Orzhel. In one interview, he described how, allegedly at Orzhel’s request, he “screened” candidates for the Ministry of Energy. Tynny jokingly called this work “a special kind of help.”

“He [Orzhel, – ed.] was looking for personnel; he needed to fill hundreds of vacancies quickly. He turned to a special kind of help: people brought huge stacks of resumes from members of the Verkhovna Rada and the President’s Office, and he asked me and other colleagues to gather information about these people so as not to err. … I had several episodes where I met with people and spoke with them very carefully,” Tynny said.

As an example of this “help,” Tynny cited the following: “A person comes and says: I am a specialist, for example in the forestry industry. And when you clarify, it turns out that they work for someone who is the largest exporter or supplier of timber. That can change the attitude toward the candidate.”

Usually such work is done by recruitment agencies, which are at equal remove from all the “overly interested” parties. But is Tynny’s biography so crystal-clear? Not at all!

In 2023 year, Tynny conducted business with Yulia Lvovichkina—the former member of parliament from OPZZh and sister of the ex-head of the Presidential Administration Serhii Lvovochkin. Together they own several small hydroelectric plants on the rivers of Transcarpathia.

Tynny is also directly connected with the pro-Russian, sanctioned oligarch Dmytro Firtash. In the company Enerhiya Karpat, owned by Lvovochkina and Tynny, there is another founder—the offshore MIZONIO HOLDINGS LIMITED. Its director is Marianna Papua, and she is also a director at OSTCHEM INTERNATIONAL LIMITED—one of the Cypriot offshore structures serving Group DF of Dmytro Firtash.

And although publicly Tynny says he had only “a few consulting ties” with Firtash, their partnership is not merely superficial.

“The first deal where I met him concerned, in my view, the construction of the Parus business center (33—a multi-story skyscraper in the center of Kyiv, – ed.). My company was brought in to accompany this deal by Ivan Fursin’s recommendation,” Tynny said.

Agree that oligarchs do not allow strangers to such deals. Oligarchs work with trusted people, with whom partnerships last for many years. And the presence of a Firtash offshore founder among Tynny’s founders is evidence of this.

A similar situation exists with Tynny and Oleksii Orzhel. Despite Tynny’s statements about misunderstandings that arose with Orzhel during his headship of the Ministry of Energy, they did not stay out of each other’s sight for long. And in spring 2023 Orzhel again headed Tynny’s Ukrainian Renewable Energy Association.

Such personnel policy by Tynny is entirely understandable. For him, Orzhel, who was professionally “grown” for more than ten years, is too valuable to be traded.

And, as we see, this bet paid off—Orzhel rose from the Ukrainian Renewable Energy Association to the post of minister of energy, and now to the head of the Energy Community Office in Ukraine.

With such a career ascent, one can only congratulate—primarily Dmytro Firtash, who now has a lobbyist at the EU level. Now the pro-Russian oligarch has the opportunity to influence how and to whom foreign aid for Ukraine’s energy restoration is distributed. And that is hundreds of millions of dollars.

The Energy Community should carefully verify its representatives and, before it is too late, reconsider its decision in favor of another candidate who has not smeared his reputation by lobbying Kremlin interests and cooperating with pro-Kremlin oligarchs.

Author: Ruslan Shirokov

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Європейське Енергетичне Співтовариство призначило головою свого українського офісу ставленика Фірташа". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Європейське Енергетичне Співтовариство призначило головою свого українського офісу ставленика Фірташа". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

Європейське Енергетичне Співтовариство призначило головою свого українського офісу ставленика Фірташа

На початку серпня Енергетичне Співтовариство призначило ексміністра енергетики України Олексія Оржеля головою Офісу Energy Community в Україні. Це дуже вагома посада, оскільки зараз через Співтовариство в Україну йде потік з мільйонів доларів на відновлення енергосистеми, що постраждала від війни.

Саме з цієї точки зору вибір на користь Оржеля щонайменше дивний. Адже якби Енергетичне Співтовариство бодай поверхнево перевірило його біографію, то одразу б побачило зв’язки з проросійським олігархом Дмитром Фірташем та відкрите лобіювання імпорту електроенергії з Росії та Білорусі у недалекому минулому.

Оржель та захист російського імпорту

Лобіювання Оржелем імпорту електроенергії з країни-агресорки – це історія 2020 року. Нагадаємо, у цей період в Україні почався перший карантин через коронавірус, впало промислове виробництво і як наслідок – вітчизняним виробникам електроенергії почало катастрофічно не вистачати споживачів.

І ось в цей час до України повним ходом здійснювався імпорт російської електроенергії. Це “топило” вітчизняну генерацію та добряче виручало кремлівську. Імпорт було відкрито дещо раніше – у листопаді 2019 року завдяки скандальній поправці, яку в темну протягнув наближений до олігарха Ігоря Коломойського голова енергетичного комітету Верховної Ради Андрій Герус.

Що ж робив у цей період міністр енергетики Олексій Оржель, якою була його позиція? А він підтримував імпорт!

“Загалом імпорт грає на зниження ціни”, – виправдовував імпорт путінських мегаватів пан Оржель.

При цьому він не згадував, що імпорт з Росії, який до цього не вівся чотири роки, було відновлено для того, щоб забезпечити дешевою російською електроенергією феросплавні заводи Ігоря Коломойського.

Тобто, в умовах, коли нашій енергетиці катастрофічно не вистачало споживачів, Оржель підтримував державу-агресорку. При цьому тодішній пан міністр відверто дивувався, що “російський та білоруський брати” чомусь відмовлялися купувати українську електрику.

“Ми активно дискутуємо з білоруською стороною, менш активно з російською, щодо постачання нашої електроенергії. У нічні години, коли «Енергоатом» готовий продавати електрику, у нас на неї досить низька ціна, ми можемо бути більш ніж конкурентноздатними на тих ринках. Але є відмова. Це несправедливо: якщо ви нам хочете продавати, то ми також можемо вам експортувати, і не треба закривати ваш ринок, давайте працювати на паритетних умовах”, – розводив руками Оржель.

Нагадаємо також, що відкриття імпорту електроенергії з Росії та Білорусі загрожувало і майбутній синхронізації енергосистем України та Європи. Адже якби українські компанії підписали довгострокові контракти на постачання російської та білоруської електрики, тоді б у них була можливість судового оскарження відключення від енергосистем РБ і РФ, і вимагання компенсації.

Оржель та друзі Фірташа

Ще більш очевидним є зв’язок Олексія Оржеля та підсанційного олігарха-втікача Дмитра Фірташа. Вони пов’язані через одіозного підприємця Ігоря Тинного.

Впродовж багатьох років Оржель очолював Українську асоціацію відновлюваної енергетики (УАВЕ), одним із засновників якої є Ігор Тинний. Фактично, на цій посаді він лобіював інтереси “зеленки”, починаючи з часів Януковича.

“Власник” УАВЕ Ігор Тинний – фігура вкрай цікава. На перший погляд це прогресивний підприємець, що розвиває зелену енергетику, а кожен свій проект робить із користю для суспільства. Але це лише не перший погляд.

Журналісти, які детально вивчали цього “філантропа”, писали, що “навіть побіжне ознайомлення з біографією Тинного дає розуміння, що за ним може стояти серйозна бізнес-імперія. Там змішалися інтереси сім’ї Льовочкіних (Сергія і Юлії), протеже олігарха Фірташа Івана Фурсіна і, власне, самого Дмитра Фірташа. Для Тинного, мабуть, дуже важливо використовувати зв’язки з топ-чиновниками. Принаймні, це в нього успішно виходило за часів Януковича”.

Таким корисним чиновником для Ігоря Тинного та його партнерів і був Олексій Оржель. А невдовзі після призначення Оржеля у Міненерго і самого Тинного почали називати “тіньовим міністром”.

Більше того – народна депутатка Ольга Василевська-Смаглюк стверджувала, що усі співбесіди Олексія Оржеля проводить Ігор Тинний.

"Саме Тинний за дорученням Оржеля затверджує претендентів на Агентства, які входять до сфери управління Мінекоенерго. Співбесіди проходять в столичних ресторанах, які теж перебувають у власності Тинного… Діти задихаються від смогу, викидів заводу "Енергія". Все це призводить до обструктивних бронхітів, аденоїдитів… Спільнота вже кілька місяців б’є в набат щодо порушення всіх екологічних норм. А міністр мовчить, зате його бізнес-партнер займається призначеннями в найбільш ключові агентства", – обурювалася Василевська-Смаглюк.

Але сам Ігор Тинний і не приховував свого впливу на свого маріонеткового міністра Оржеля. Так, в одному з інтерв’ю він розповідав, як нібито на прохання Оржеля “фільтрував” кандидатів при прийомі на роботу до Міненерго. Цю роботу Тинний іронічно назвав “специфічною допомогою”.

“Він [Оржель, – ред.] шукав кадри, йому треба було швидко заповнити сотні вакансій. Він звернувся за специфічною допомогою: йому приносили величезні стоси резюме від депутатів Верховної Ради та Офісу президента, і він попросив мене та інших колег збирати про цих людей інформацію, щоб не помилитися. … У мене було кілька епізодів, де я зустрічався з людьми і розмовляв із ними щоразу дуже коректно”, – розповів Ігор Тинний.

Як приклад такої “допомоги” Тинний навів такий приклад: “Приходить людина, каже: я фахівець, наприклад, у лісовій індустрії. А коли уточнюєш, виявляється, що вона працює на таку людину, яка є найбільшим експортером або заготівельником деревини. Це може змінити ставлення до кандидата”.

Зазвичай такою роботою займаються рекрутингові агенції, які рівновіддалені від усіх “занадто зацікавлених” сторін. Але чи такою кришталевою є біографія Ігоря Тинного? Аж ніяк!

Тинний у 2023 році як ні в чому не бувало веде бізнес із Юлією Льовочкіною – колишньою нардепкою від ОПЗЖ та сестрою екскерівника Адміністрації президента Януковича Сергія Льовочкіна. Разом вони володіють кількома малими ГЕС на річках Закарпаття.

А ще Тинний напряму пов’язаний з проросійським підсанкційним олігархом Дмитром Фірташем. Так, у компанії “Енергія Карпат”, якою володіють Льовочкіна та Тинний, є ще один засновник – офшор МІЗОНІО ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (MIZONIO HOLDINGS LIMITED). Його директоркою вказана Marianna Papua (Μαριαννα Παπουη). І вона ж є директором у OSTCHEM INTERNATIONAL LIMITED – це один з кіпрських офшорів, які обслуговують Group DF Дмитра Фірташа.

І хоча на публіку пан Тинний розповідає, що у нього з Фірташем просто “кілька разів були консалтингові стосунки”, їхнє партнерство – це не якісь поверхневі епізоди.

“Перша угода, на якій я з ним познайомився, стосувалася, на мою думку, будівництва бізнес-центру "Парус" (33-поверховий хмарочос у центрі Києва, – ред.). Мою компанію за рекомендацією Івана Фурсіна залучили супроводжувати цю угоду”, – розповідав Тинний.

Погодьтеся, “чужих” до таких угод олігархи не допускають. Олігархи працюють з перевіреними людьми, яким довіряють, партнерство з якими триває впродовж багатьох років. І наявність фірташівської офшорки у засновниках компанії Тинного – доказ цього.

Аналогічна ситуація у Тинного з Олексієм Оржелем. Попри заяви Тинного про непорозуміння, що виникли у нього з Оржелем у період, коли той очолював Міненерго, надовго з поля зору вони один одного не випускали. І вже навесні 2023 року Оржель знову очолив «Українську асоціацію відновлюваної енергетики» Тинного.

Така кадрова політика Тинного цілком зрозуміла. Для нього Оржель, якого кар’єрно “вирощували” понад десять років, занадто цінний, щоб ним розмінюватися.

І, як ми бачимо, ця ставка зіграла – з УАВЕ Оржель доріс до крісла міністра енергетики України, а тепер і до посади голови Офісу Energy Community в Україні.

З таким кар’єрним злетом можна хіба що привітати – передусім Дмитра Фірташа, у якого з’явився лобіст аж на рівні ЄС. Тепер у проросійського олігарха з’явилась можливість впливати на те, як і кому буде розподілятися іноземна допомога, що йде на відновлення української енергетики. А це – сотні мільйонів доларів.

Шановному Енергетичному Співтовариству варто уважно перевіряти своїх представників, та, поки не пізно, переглянути своє рішення на користь якогось іншого кандидата, який не зганьбив свою репутацію лобізмом інтересів Кремля та співпрацею з прокремлівськими олігархами.

Автор: Руслан Широков

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Європейське Енергетичне Співтовариство призначило головою свого українського офісу ставленика Фірташа". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Європейське Енергетичне Співтовариство призначило головою свого українського офісу ставленика Фірташа". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

Download Download PDF