Ігор Кривецький — кримінальний спонсор «Свободи»

Ігор Кривецький — кримінальний спонсор «Свободи»

Довгий час західноукраїнські «патріоти» протиставляли себе східноукраїнським «бандитам», удаючи, що беззавітно борються з проросійським криміналом за європейську Україну.

Але раптом виявилося, що криміналу серед націоналістів не менше, ніж у їхніх політичних опонентів — тільки він одягнений не в спортивні костюми, а у вишиванки й камуфляжі. І тепер львівська «Свобода» раз за разом гримить на всю країну не скандальними витівками Ірини Фаріон, а своїми зв’язками з кримінальним світом, який не тільки прикормив її зі своїх щедрих рук, але й глибоко проник у її лави.

Одного разу у Львові

Один із таких скандалів розгорівся два роки тому і ще раз відкрив для огляду широкої громадськості деякі подробиці про спонсорів ВО «Свобода». Його влаштував львівський підприємець Володимир Дидух, більш відомий як кримінальний авторитет Вова Морда. Той самий Морда, який ще у 2006 році прославився на всю Україну, коли президент Ющенко в роздратуванні накричав на генералів МВС: «Що це за Морда така, від якої у Львові всі плачуть? Скільки вам дивізій дати, щоб цієї Морди не було?!».

Вова Морда (Владимир Дидух)

Віктор Андрійович, як завжди, погарячкував. На той момент Морда був далеко не найбільшою кримінальною проблемою Львова, на тлі того ж Колі Рокіро — про якого мова піде трохи нижче. Але головне, що Ющенко й поняття не мав про те, що Морда – це Володимир Дидух, чиї міцні хлопці наприкінці 2004 брали участь в охороні сцени Майдану, забезпечуючи безпеку його вождів. Правда, робили вони це не з політичних міркувань чи ідейного пориву душі, а просто тому, що їхнього «авторитета» попросили про це ті, кого він і без того спонсорував живими грошима. І саме про це Володимир Дидух розповів у 2014 році в своєму інтерв’ю газеті «Експрес».

Зокрема, мова йшла про кілька «траншів» на суму в 48 мільйонів доларів, які Дидух колись пожертвував лідерам «Свободи», передаючи їх через Ігоря Кривецького – який у свій час познайомив Дидуха з Тягнибоком і переконав його вкладати гроші в перспективний політичний проект. Знову ж, чисто з практичних міркувань вигоди: проспонсорувати людей, які з часом можуть отримати владу. Тільки от, за словами Дидуха, «свободівці» виявилися настільки жадібними до грошей, що брали їх у всіх підряд, потім не надто поспішаючи з «виплатою дивідендів». І коли вони знайшли собі нових спонсорів, це поклало початок сварці Дидуха і Кривецького. Остаточний же розкол між ними виник у ході подій 2014 року, після чого Морда вирішив виливти на голову «Свободи» своє відро компромату, особисто підтвердивши те, про що за рік до того писала та ж газета «Експрес».

Ось так в Україні знову зазвучало ім’я раніше мало відомого «свободівця» Ігоря Кривецького. Його офіційна біографія — це біла пляма з парою скупих рядків: народився, вчився, працював менеджером, став успішним бізнесменом. Однак її зворотний бік нагадує сторінку з «Некрономікона», написану кров’ю.

Отже, Ігор Ігорович Кривецький народився 9 серпня 1972 року в селі Мохнате Турківського району Львівської області. Його батьки досі перебувають у доброму здоров’ї і продовжують свою роботу: батько інспектором лісового господарства, а мама сільським фельдшером і акушером. Вони наотріз відмовляються кидати звичний уклад життя, хоча й перебралися в більш просторий будинок. І все одно, дивлячись на них, не скажеш, що вони є співвласниками низки великих компаній – свою долю в яких Ігор записав на батьків.

На початку 90-х Ігор Кривецький, благополучно «відкосивши» від армії, вирушив у Львів і вступив до політехнічного інституту, який закінчив у 1995 році з дипломом інженера-технолога будматеріалів. Після чого, формально, влаштувався працювати менеджером на підприємство, що пакувало крупи, макарони і цукор. Реально ж Кривецький влився в лави львівської «братви», де отримав свій кримінальний позивний «Пупс». Існує інформація, що починав він ще у студентські часи з власною невеликою бандою, яка у 1993 році робила «налети» на передмістя Києва, де банально грабувала людей. До великого гріха справа не дійшла, тому, коли грабіжників взяли, то по кримінальній справі 1-214/94 Дніпровського районного суду термін у 3,5 роки отримали Сергій Ткачук і Андріан Гутник – спільники Кривецького, сам же він зумів випутатися з історії, нібито погодившись співпрацювати з правоохоронними органами. І така співпраця нібито полягала в тому, що Кривецького внедрили в одну з ОПГ Львова в якості «осведомителя».

Це була групування львівського авторитета Миколи Лозинського, відомого як Коля Рокіро. Твердий характер і організаторські здібності допомогли Кривецькому зробити в його ОПГ кар’єру «бригадира». Потрібно зазначити, що Пупс-Кривецький виявився весьма везучим человеком – він один з небагатьох, хто благополучно пережив ліхі 90-ті, коли упокоєну в розборках «братву» клали в могили цілими «бригадами».

Його бос Коля Рокіро починав з звичайного рекету, потім «кришував» підпільні цехи контрафактного алкоголю, згодом зайнявся контрабандою через кордон викрадених в Європі автомобілів, і, нарешті, зробив упор на наркотрафіку. Це дуже специфічний бізнес, що вимагає до того ж дуже великих і далекосяжних зв’язків як у кримінальному світі, так і в правоохоронних органах.

Чи брав участь у ньому Пупс, і чим саме займався, залишилося невідомим: про це не скажуть навіть колишні львівські ОБНОНовці, оскільки напевно були в долі. Але навряд чи «бригадир» Колі Рокіро займався лише охороною свого боса. До речі, його він так і не зберіг: Микола Лозинський був убитий у своєму автомобілі у 2007 році, коли він уже зав’язав з більшістю кримінальних проектів і активно вписувався в легальний бізнес.

Убитий Коля Рокіро (Микола Лозинський)

Саме Лозинський запропонував своїм «бригадирам» знайти підходящий для перспективних вкладень політичний проект. І хоча в Україні налічувалося більше сотні найрізноманітніших політичних партій, великого вибору у Львові у Лозинського не було. Ліві партії відпадали, НДП контролювалася Кучмою, такі як СДПУ (о) великими олігархами, а місцеві політичні «кити» на кшталт «Руху» були під контролем великих чиновників — і всі вони чудово спонсорувалися і без допомоги львівської «братви».

Ось тут їхня увага й привернула Соціал-націоналістична партія (СНПУ) дивака Олега Тягнибока, яка могла зайняти на Україні політичну нішу крайнього правого націоналізму. До того ж у СНПУ тоді були свої «штурмовики» — організація «Патріот України». А це значило, що за потреби від їхнього імені могли діяти «пацани» Колі Рокіро, які не ходили б без толку по вулицях з прапорами.

«Патріот України», кінець 90-х

Можливо, Лозинський збирався розкласти свої яйця по кількох політичних кошиках, але займатися партією Тягнибока він доручив саме Пупсу. За відомостями одного джерела SKELET-info, Кривецький увійшов у щільний контакт з керівництвом СНПУ через члена політради партії Василя Павлюка, який у 90-х займався підприємництвом, прогорів і заборгував «братві» кругленьку суму грошей. Інше джерело SKELET-info розповідало, що це було зроблено через Анатолія Габу, який у 2001 році отримав умовний термін за пограбування ларька, а за час арешту познайомився з «братвою» Колі Рокіро. Габа був не останнім человеком у СНПУ, згодом він змінив прізвище на Заваруєв, був обраний депутатом Львівської облради і став головою комісії з ТЕК та підприємництва.

Коли саме був укладений пакт про плідну співпрацю між ОПГ Колі Рокіро і СНПУ, невідомо. Однак сталося це ще до першого Майдану, і до 2004 року Ігор Кривецький не тільки сам зблизився з Олегом Тягнибоком, але й влаштував зустріч «вождя» з Володимиром Дидухом. Потрібно зазначити, що львівські ОПГ дуже сильно виручили Тягнибока не тільки грошима: після того, як у 2003 році партія була змушена перейменуватися на ВО «Свобода», відмовитися від свого «силового блоку» (розпустити «Патріот України») і змінити на знаменах руну (яка зараз символ «Азова») на три пальці, вона залишилася без організованих «м’язів». І під час першого Майдану ці м’язи їм надали «пацани» Морди і Колі Рокіро.

Починаючи з успіху ВО «Свобода» на місцевих виборах 2006 року, їхній дует виглядав багатообіцяючим, і хто знає, яких політичних висот міг би досягти Коля Рокіро, перекваліфікувавшись в підприємця і політика. Однак у 2007 році він був убитий, а рештки його бізнесу поділили між собою його «бригадири».

Після цього Ігор Кривецький трохи попрацював у парі з Вовою Мордою, також що перейшов на рейки більш-менш цивілізованого бізнесу. Одне з ланцюгів це львівське ТОВ «Мангости», засновниками якого стали Ігор Кривецький і Максим Володимирович Дидух – рідний син Вови Морди. Також дружину Дидуха, Наталію Сліпченко, разом з Кривецьким є співвласницею компанії «Емкорет», що займається прокатом товарів для туризму і відпочинку.

Політика як бізнес

До кінця «нульових» Ігор Кривецький поставив на «Свободу» якщо не все, то дуже багато. І не розчарувався в цьому, оскільки партія впевнено підминала під себе обласні та міські ради Західної України. У 2010 році Ігор Кривецький був обраний депутатом Львівської облради від «Свободи» (№5 у списку партії), де очолив комісію з законності та прав людини (яка іронія). У 2012-му Кривецький, що став уже не тільки основним спонсором партії, але й її впливовим функціонером, був включений під №13 у список на парламентських виборах – і отримав мандат депутата Верховної Ради.

Там він зайняв місце секретаря комісії з податкової та митної політики – а це вже була можливість прямого співробітництва з дуже великими людьми, що займаються дуже великим імпортом. Заодно Кривецький прилаштовував у «Свободу» і своїх старих товаришів по минулих справах. Так, він не тільки привів у партію Андрія Гутника, але й допоміг йому обиратися в міську раду Львова, де він став лідером фракції «Свободи». Таким чином, фактично Кривецький уже підминав «Свободу» під себе в практичному плані, залишаючи Тягнибоку та іншим, що кормляться з його руки, вождям можливість безтурботно тішитися політичними спектаклями.

Кривецький і Тягнибок у Раді

До цього часу Ігор Кривецький уже входив до числа найбагатших людей України – хай не першої сотні, але точно першої тисячі. Тільки в його депутатській декларації за 2011 рік були записані сукупний річний дохід сім’ї у 3,5 мільйонів гривень, банківські внески на загальну суму 5,039 мільйона гривень, наддорогий автомобіль «Bentley Continental» (але не були вказані його «Майбах», «Порше», «Феррари» та невеликий літак «Сессна»), два земельні ділянки, житловий будинок площею 945,8 квадратних метра і квартира площею 459 квадратних метрів. Крім того, Кривецький є власником львівського розважального центру «Фиеста-Фантастика», готельного комплексу «Узлісся», готелю «Edem Resort», а також ТОВ «Боржавські схили» — у власності якого знаходяться туристичні бази та готелі в Міжгірському районі Закарпаття. Ну і за ним також залишаються вищезгадані «Мангусты» і «Эмкорет».

Спільно зі своєю дружиною Ольгою Філатою, Кривецький володіє «ІДС Сервіс-Плюс» (оренда і суборенда приміщень під кафе), ЧП «КСМ Фінансовий консультант» та львівським готелем «Жорж». Досить скандальною виявилася історія отримання у 2010 році Кривецьким акцій ТОВ «КАН» — яке є власником київського ТРЦ «Арена-Сіті». Мала місце інформація, що цю частку Кривецький отримав у вигляді гонорару від Дмитра Фірташа за залучення «Свободи» до протестного блокування розробок сланцевого газу на Західній Україні (що зіпсувало б бізнес «РосУкрЕнерго»).

Після того як проект розробок згорнули, Фірташем і Кривецьким було засновано ТОВ «КАН», чий капітал розділили наступним чином: 95% акцій залишилося за компанією Фірташа «Передові технології плюс», а 5% (на суму майже 11,3 мільйона гривень) отримав «на партійні потреби» Кривецький. Однак замість того, щоб поділитися з товаришами по партії, Кривецький записав ці акції на свою маму, яка раптово виявилася найбагатшим фельдшером України. Але не це найцікавіше!

Існує інформація, що одночасно з цим Кривецький зробив пропозицію американській компанії «Шеврон», яка мала займатися цими розробками, внести круглу суму в якості пожертви на потреби українських патріотів – після чого «Свобода» припинила б блокування розробок. «Шеврон» відмовився і навіть спробував нацькувати на «Свободу» українську прокуратуру, однак «свободівці» негайно оголосили це замовленими політичними репресіями.

Але найбільшу в своєму житті авантюру Ігор Кривецький розіграв на другому українському Майдані. По-перше, він оплатив будівництво і забезпечив функціонування сцени Майдану. А як тільки сталися перші сутички, саме Кривецький вирішив посилити участь «Свободи» створенням цілої армії «Самооборони», для чого мобілізував у Київ усіх своїх надійних і толкових «пацанів».

І саме «Свобода» під час Майдану володіла найвеличнішим організованим силовим потенціалом: Кривецький створив майже два десятки сотень «Самооборони» безпосередньо під партійними знаменами, і брав участь у створенні ще кількох «союзних». Але при цьому він розважливо утримував усе це величезне воїнство на площі Незалежності і використовував його для взяття під контроль «Свободи» захоплених будівель, але не пускав у сутички на Грушевського – де відчайдушно бився «Правий сектор». Крім того, існує факт обстрілу протестувальників з вікон номера в готелі «Україна», який займали члени «Свободи» — за цим фактом у 2015 році прокуратура навіть намагалася вести розслідування.

Таким чином, згрупувавши навколо сцени з «вождями» силовий потенціал «Свободи», Кривецький фактично взяв Майдан під контроль «Самооборони». Усім цим він, по-перше, забезпечив постійну присутність на сцені серед «вождів» Олега Тягнибока, а по-друге, отримав можливість пред’явити потім лідерам опозиції рахунок за послуги. Це були не гроші, ні – Кривецький зажадав для «Свободи» квоту в новому уряді. За іншого розкладу партію Тягнибока просто б «послали», але враховуючи її внесок у Майдан (точніше, внесок Кривецького), і участь у новій парламентській коаліції, «свободівцям» виділили квоти.

І не тільки офіційні, за якими вони отримали свого Генпрокурора (Олега Махницького), свого міністра оборони (Тенюха), міністра екології (Андрій Мохник), аграрної політики (Ігор Швайка) і другого віце-прем’єра (Олександр Сич). При цьому, що не дивно, Махницький, Швайка і Мохник є людьми, тісно пов’язаними саме з Кривецьким, причому ще по старих львівських справах. Окрім цього, Кривецький використав можливість, щоб поторгувати посадами для інших.

Незважаючи на поразку «Свободи» на виборах 2014-го року, Ігор Кривецький розгорнув і в Києві, і в інших регіонах України бурхливу ділову діяльність, часто супроводжувану новими скандалами. Так, в Івано-Франківську дочірня фірма ТОВ «Західполіркомплект», яка пов’язана з юристом Кривецького Олегом Магулкою, отримала від місцевого міськвиконкома (контрольованого «Свободою») 3,5 гектара землі під житлову забудову на місці промислових могильників – що викликало обурення городян, які прорвалися для протесту в залу міськвиконкому.

Ще один скандал розгорівся у 2014 році, коли Кривецький почав «надавати послуги» керівнику «Укрспирту» Михайлу Лабутіну. За інформацією джерел SKELET-info, спочатку Кривецький прикривав його корупційну діяльність за допомогою міністра аграрної політики Ігоря Швайки і генпрокурора Махницького. Однак, коли «Свобода» втратила ключові посади у владі, і Лабутін був заарештований, саме Кривецький нібито організував скандальне викрадення Лабутіна з лікарні силами бійців батальйону «Айдар» — серед яких у Кривецького теж є свої люди.

Має місце інформація, що протягом 2015-2016 рр. Кривецький продовжував активно розвивати «силовий блок» як самої «Свободи», так і паралельних формувань, орієнтуючись на ситуацію, що склалася в країні. По-перше, постійно ходять чутки про третій Майдан – перемога сторони, що виступила проти влади, може бути гарантована тільки наявністю достатньої кількості організованих формувань. І такими може бути варіант реанімованого проекту Кривецького «Самооборони Майдану», тільки в іншому, якіснішому виконанні. Водночас, після трагічних подій 31 серпня під Верховною Радою, Ігор Мосійчук (детальніше про нього читайте в статті Ігор Мосійчук. З чого починав один з головних «радикалів» України http://skelet-info.org/igor-mosijchuk-s-chego-nachinal-odin-iz-glavnyx-radikalov-ukrainy/ ) звинуватив Кривецького в тому, що той стоїть за цією провокацією, метою якої була дискредитація «українських патріотів» для подальшої розправи над ними на користь Банкової.

По-друге, події двох років смути показали, що наявність «тітушок», одягнених у вишиванки «патріотів» і камуфляжі «активістів», відіграє величезну роль у сучасній українській політиці та економіці – дозволяючи скидать посадовців і зривати невдалі вибори, робити рейдерські захоплення і розганяти протести, контролювати нелегальний бізнес і контрабанду.

І ось у Львові почала активно розвиватися громадська організація «Розвиток громади». Вона була створена ще у 2008 році, але особливого успіху не мала, поки у 2014-му її не очолив Олег Долінський – помічник депутата Львівської міської ради від ВО «Свобода» Андрія Карбовника. При цьому обох називають людьми Кривецького, який став головним фінансовим спонсором цієї організації, що дозволило їй активно зайнятися вербуванням нових членів. При цій організації створили однойменне «громадське формування з охорони громадського порядку», яке заснував Олександр Веременко – давній бізнес-партнер Кривецького. Оголошення запрошують вступати в «Розвиток громади» кремезних чоловіків зростом від 170 у віці 18-50 років, особливо тих, хто служив в армії чи в правоохоронних органах. Для їхніх тренувань уже виділений спортивний клуб «Легіон Львів», а організацією «дружин» займаються колишні офіцери МВС. Для чого саме Кривецький створює цю нову армію, можна лише здогадуватися…

Сергій Варіс, для SKELET-info