«Вони не планують вступати в українські виші. Не лише хлопці, але й дівчата. У деяких класах таких дітей 90%. Умовно 27 з 30 поїдуть. Скоріш за все, назавжди».
Це цитата з допису засновника приватної дистанційної школи, який став вірусним наприкінці минулого року. Ця публікація стосувалась конкретної, доволі специфічної школи, але вкотре підняла важливу дискусію: де ми є зараз у демографічному питанні? Що чекає на країну, з якої виїжджає молодь? І які справжні масштаби проблеми, яка безумовно існує? На ці питання шукали відповіді у виданні NGL.media
16-річний Микита Журавльов разом зі 17-річною сестрою Поліною і мамою уже три роки живуть у містечку Заніц на півночі Німеччини. Підлітки вчаться у типовій місцевій школі – приходять зранку на уроки, які завершуються по обіді. Паралельно Микита і Поліна проходять українську шкільну програму на сімейній формі навчання. Це означає, що вони звільнені від уроків, але двічі на рік мають проходити онлайн-тестування у своїй київський школі, щоб підтвердити рівень знань.
Document: PDF proof of the original version of the news item "Не бойові втрати: в українських школах все менше учнів - не лише хлопці, а й дівчата виїздять за кордон". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: argumentua.com.