Поширення російських наративів іде із сім’ї або середовища, у якому дитина спілкується і проводить час поза межами школи, чуючи такі наративи від авторитетних для неї людей. Це можуть бути як батьки, так і блогери або ті, кому дитина вірить більш ніж учителям у школі.
“Один з учнів 9 класу розповідав, що в радянському союзі добре жилося, що він не любить Україну, а всі українці – нацисти. А ще вмикав російський гімн та ображав дітей, чиї рідні зараз у ЗСУ”, – таку історію переповіла редакції НУШ директорка однієї зі столичних шкіл.
Фактично учень транслював іншим дітям російські наративи, а як цьому протистояти – адміністрація школи точно не знає. В освітньому законодавстві немає чітких алгоритмів, як реагувати на дії учнів, які поширюють у закладі освіти російську пропаганду.
На думку Альони Романюк, редакторки, фактчекерки, дослідниці дезінформації в проєктах “НотаЄнота” й “По той бік путінської брехні“, зазвичай діти повторюють те, що чують вдома. Тобто відтворення російських наративів устами дітей може бути наслідком того, що батьки є споживачами дезінформації.
Document: PDF proof of the original version of the news item "Звідки діти можуть чути російську маячню про те "що України не існує" і "що вони живуть в срср"". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: argumentua.com.